ЕТАПНІСТЬ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН ОРГАНІВ-МІШЕНІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО–ЗМОДЕЛЬОВАНОМУ ГОСТРОМУ ПЕРИТОНІТІ

Ігор Дзюбановський; Андрій   Ковальчук; Олег Дзюбановський

doi:10.24061/1727-0847.22.3.2023.31

Автор(и)

Ігор Дзюбановський
Андрій Ковальчук
Олег Дзюбановський

DOI:

https://doi.org/10.24061/1727-0847.22.3.2023.31

Ключові слова:

перитоніт; морфологія; моно- і поліорганні зміни

Анотація

Однією із актуальних проблем в ургентній абдомінальній хірургії залишається гострий поширений перитоніт (ГПП), летальність при якому залишається високою, за рахунок розвитку синдрому поліорганної недостатності, незважаючи на застосування сучасних методів діагностики та лікування.
Мета дослідження: обгрунтувати можливість застосування лапароскопічних методів лікування залежно від вираженості та етапності морфологічних змін органів- мішенів та строків змодельованого в есперименті перитоніту.
Матеріал і методи. В експерименті було використано 150 статевозрілих нелінійних щурів- самиць, масою 180,0-220,0 г, що були утримані на стандартному раціоні віварію Центральної науково- дослідної лабораторії з підтриманням харчового і питного режимів, рекомендованому нормами утримання лабораторних тварин. Тварини були розподілені на 5 груп – контрольну (30 щури) та 4 дослідні (120 щурів), яким проводилося моделювання гострого перитоніту шляхом інтраперитонеального введення 1 мл 30 % автокалу. Тварин дослідної групи було виведено із експеременту під тіопентал- натрієвим наркозом шляхом кровопускання на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му доби.
Результати дослідження. Морфогістохімічне дослідження органів- мішеней на 1-шу добу експерименту: спостерігалися монооргані зміни (дослідження очеревини виявило її виражений набряк). У тонкій кишці встановлено незначну судинну реакцію базальної мембрани слизової оболонки. На 3-тю добу зміни залишалися монооранними з наростаннями запальних явищ. На 5-ту добу констатовано поширення системної запальної відповіді на легені та нирки. У нирках у окремих вивідних канальцях візуалізувались ділянки із вогнищами дистрофічно- некротичних змін епітелію канальців. У легенях: в клітинному компоненті збільшувалась кількість еритроцитів та фібрину. На 7-му добу експерименту в процес залучалися серце та печінка. У серці спостерігалися дистонії і парези судин мікроциркулятр-
ного русла, стаз еритроцитів, формування клітинних агрегатів в просвітах судин. У печінці спостерігається: повнокров’я центральних вен, прояви венозного застою.
Висновок. Грунтуючись на етапності морфогічних змін досліджуваних органів при різних строках моделювання гострого перитоніту дозволило нам теоретично обгрунтувати диференційований підхід до вибору типу хірургічних втручань

Посилання

Boyko VV, Logachov VK, Tymchenko ME. Prevention of complications in the treatment of common forms of peritonitis. Kharkiv Surgical School. 2011;46(1):99-10.

Gushul IY, Ivashchuk OI, Bodyaka VY. Features of the clinical course of acute disseminated peritonitis of oncological origin. Bukovinian Medical Herald. 2015;19(2):62-5.

Baba Guru Prasad N, Bhaskar Redd KV. A study of acute peritonitis: evaluation of its mortality andmorbidity. International Surgery Journal. 2016;3(2):663-8.

Dzyubanovsky IYa, Vervega BM, Prodan AM, Kovalchuk AA. Experimental substantiation of the development of multiple organ failure syndrome based on the dynamics of morphological changes of internal organs in acute widespread peritonitis. Clinical anatomy and operative surgery. 2019;18(3):43-8.

Bilyaeva OO, Kryzhevskyi VV, Karol IV. Reasons for unsatisfactory results of peritonitis diagnosis at the pre-hospital stage. UKR Honey Journal. 2021;144(4):1-4.

DePascale G, Antonelli M, Deschepper M, Arvaniti K, Blot K, Brown BC, Blot S. Poor timin gandfailure of sour cecontro larerisk factors form or tality incritically ill patients with secondary peritonitis. Intensive caremedicine. 2022;48(11):1593-606.

Špička P, Chudбček J, Řezбč T, Starэ L, Horбček R, Klos D. Prognostic signiﬁ cance of simplescoring systems in the prediction of diﬀ use peritonitis morbidity and mortality. Life. 2022;12(4):487.

Tochie JN, Agbor NV, Leonel TTF, Mbonda A, Abang DA, Danwang C. Global epidemiology of acute generalis edperitonitis: a protocol for a system aticreview and meta-analysis. BMJ open. 2020;10(1): e034326.

Volk SW. Peritonitis. Small Animal Critical Care Medicine. 2015;47:643-8. https://doi.org/10.1016/B978-1-4557-0306-7.00122-7.

Oki R, Tsuji S, Hamasaki Y, Komru Y, Miyamoto Y, Matsuura R, et al. Time until treatment initiation is associated with catheter survival in peritoneal dialysis- related peritonitis. Scientic Reports. 2021;11(1):6547. https://doi.org/10.1038/s41598-021-86071-y.

Evans L, Rhodes A, Alhazzani W, Antonelli M, Coopersmith CM,French C, et al. Surviving sepsis campaign: international guidelines for management of sepsis and septic shock 2021. Intensive Care Med. 2021;47:1181-247. https://doi.org/10.1007/s00134-021-06506.

Di Saverio S, Birindelli A, Kelly MD, Catena F, Weber DG, Saartelli M, et al. WSES Jerusalem guidelines for diagnosis and treatment of acute appendicitis. World J Emerg Surg. 2016;11:34. doi:10.1186/s13017-016-0090-5.

Kirkpatrick AW, Roberts DJ, De Waele J, JaeschkemR, Malbrain MLNG, De Keulenaer B, et al. Intra-abdominal hypertension and the abdominal compartment syndrome: updated consensus deﬁ nitions and clinical practice guidelines from the World Society of the Abdominal Compartment Syndrome. Intensive Care Med. 2013;39(7):1190-206. doi: 10.1007/s00134-013-2906-z.

Sartelli M, Catena F, Abu- Zidan FM, Griffiths EA, Ds Saverio S, Coimbra R, et al. Global validation of the WSES Sepsis Severity Score for patients with complicated intra- abdominal infections: a prospective multicentre study (WISS Study). World J Emerg Surg. 2015;10:61. doi: 10.1186/s13017-015-0055-6.