ОПТИМІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДИСТАЛЬНОГО МЕТАЕПІФІЗА КІСТОК ГОМІЛКИ

Анотація

Резюме. Останніми роками в Україні та загалом у світі, відзначається збільшення кількості постраждалих із пошкодженнями дистального метаепіфіза кісток гомілки. Насамперед, це зумовлено підвищенням темпу життя, бойові дії, механізацією процесів, які відбуваються в умовах науково-технічного прогресу.

Відсутність повноцінних рекомендацій щодо вибору загальної тактики лікування у цієї категорії хворих та достатньо високий відсоток незадовільних результатів лікування вказує на необхідність подальшого вивчення проблеми лікування переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки та створення додаткових досліджень у цьому напрямку.

Мета роботи – оприлюднення аналізу віддалених результатів хірургічного лікування при переломах дистального метаепіфіза кісток гомілки.

Матеріал і методи. У ході виконання роботи обстежено 132 пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив (45,15±15,98) років, варіюючи від 18 до 86 років. Розподіл за віковими групами був наступним: до 30 років – 26 осіб (19,62 %), від 30 до 40 – 26 (19,62 %), від 40 до 50 – 26 (19,62 %), від 50 до 60 – 23 (17,42 %), понад 60 років – 31 (23,72 %).

Результати дослідження та їх обговорення. Результати кореляційно-регресійного аналізу підтвердили наявність вірогідного зв’язку між сумарним показником за шкалою Ankle-Hindfoot Scale та такими параметрами, як: рівень болю, ступінь обмеження активності, здатність до пересування, наявність змін ходи, стабільність та осьовий баланс.

Найбільш чіткий зв’язок спостерігався у пацієнтів І групи, дещо менший – у ІІІ, і найнижчий – у ІІ групі.

Висновки. Отже, отримані результати дозволяють обґрунтовано рекомендувати малоінвазивний остеосинтез з раннім реабілітаційним лікуванням як найбільш ефективний підхід до хірургічного лікування внутрішньосуглобових переломів дистального відділу кісток гомілки з точки зору як клінічної ефективності, так і біомеханічної доцільності.