СУЧАСНА ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ВІДЕОЕНДОСКОПІЧНОЇ АПАРАТУРИ ПРИ УСКЛАДНЕНОМУ  ДИВЕРТИКУЛІТІ ТОВСТОЇ КИШКИ

Олег Тимчук

doi:10.24061/1727-0847.22.4.2023.47

Автор(и)

Олег Тимчук

DOI:

https://doi.org/10.24061/1727-0847.22.4.2023.47

Ключові слова:

дивертикулярна хвороба ободової кишки; лапароскопія; відкриті операції; кишкова кровотеча; ефективність

Анотація

Дивертикулярна хвороба ободової кишки (ДХОК) є важливою проблемою абдомінальної хірургії для більшості країн світу. Захворюваність на ДХОК, на жаль, прогресує. Актуальність ДХОК визначається медичними та економічними аспектами, зважаючи на часті випадки захворювання в осіб працездатного віку.
Тактика лікування ДХОК вважається традиційною та визначається відповідно до загальновизнаної модифікованої класифікації захворювання за E. J. Hinchey. Щоденно користуючись тактикою персоніфікованого підходу до пацієнтів, ми згодні з думкою колег і вважаємо дискутабельним питання вибір оптимального методу діагностики та хірургічного лікування гострого дивертикуліту сигмоподібної ободової кишки та його ускладнень. Маючи значний досвід та тривалий час лікуючи хворих на ДХОК, ми намагаємося найчастіше застосовувати лапароскопічний підхід в хірургічній тактиці, ефективність чого маємо намір підсумувати.
Мета дослідження: визначити ефективність лапароскопічного методу хірургічного лікування пацієнтів з ускладненим варіантом клінічного перебігу дивертикулярної хвороби ободової кишки.
Матеріал і методи. Проаналізовано лікування 221 пацієнта, яким було виконано 263 оперативних втручання з приводу дивертикулярна хвороба товстої кишки (ДХТК) та її ускладнень. Ускладнені форми ДХТК діагностовано у 186 (84,5 %) пацієнтів. В екстреному порядку проведено 164 (62,4 %) операцій, з них 102 (61,7 %) виконано з використанням відеоендоскопічного обладнання, традиційним відкритим способом – 62 (38,3 %) операції. Відкриті операції, виконані за невідкладними показаннями. Особливу увагу приділяли хворим з кровотечею в якості ускладнення ДХОК. 9-ти пацієнтам (у 6 з ініціальним кишковими кровотечами та у 3 з ДХОК, ускладненою профузною кровотечею) було виконано оперативне втручання. Усім пацієнтам лікування проведено в один етап.
Результати дослідження. За плановими показаннями виконано 26 лапароскопічних і 31 відкриту резекцію товстої кишки з приводу ДХТК. У всіх пацієнтів джерело запалення локалізувалося в сигмоподібній ободовій кишці. Запалення одного дивертикулу мало місце в 56 (98,4 %) випадках, двох дивертикулів – в 1 (1,6 %) спостереженні, 49 пацієнтам лікування проведено в 2 етапи. Перфорацію стінки дивертикулу було виявлено у 79 (51,6 %) пацієнтів. Тривалість оперативного лікування хворих з ускладненою ДХОК з використанням відеоендоскопічної апаратури становила 73,4±6,2 хв. Показник кількості ліжко-діб при виконанні лапароскопічних операцій становив 6,1±0,7. Тривалість перебування в стаціонарі хворих після виконання планових відеоендоскопічних операцій становила 6,3±1,6 діб. З числа 9-ти хворих із кровотечею за відсутності ефекту від консервативної терапії та при умові стабільного стану пацієнта, 4-м пацієнтам було виконано лапароскопічну лівобічну геміколектомію. У 5-ти пацієнтів переважно похилого віку та наявністю тяжкої супутньої патології було виконано відкриті оперативні втручання.
Висновки. При лікування пацієнтів з ускладненим характером перебігу ДХОК переважним вважаємо двоетапне лікування, коли другий етап (лівобічна геміколектомія) виконується в плановому порядку в терміни від 9 діб до 6 міс після операції за невідкладними показаннями. Оперативне лікування хворих з ускладненою ДХОК краще проводити з використанням відеоендоскопічної апаратури. Повторні планові радикальні операції з приводу ДХТК краще виконувати лапароскопічно, про що свідчить менша кількість ускладнень. Використання лапароскопічних технологій в лікуванні товстокишкових кровотеч, як ускладнення ДХОК, є перспективним напрямком в абдомінальній хірургії та потребує подальшого вивчення ефективності виконання.

Посилання

Cuomo R, Cargiolli M, Cassarano S, Carabotti M, Annibale B. Treatment of diverticular disease, targeting symptoms or underlying mechanisms. Curr Opin Pharmacol. 2018;43:124-31. doi: 10.1016/j.coph.2018.09.006.

Tursi A. Diverticulosis today: unfashionable and still under- researched. Therap Adv Gastroenterol. 2016;9(2):213-28. doi: 10.1177/1756283X15621228.

Tursi A, Scarpignato C, Strate LL, Lanas A, Kruis W, Lahat A, et al. Colonic diverticular disease. Nat Rev Dis Primers. 2020;6(1):20. doi: 10.1038/s41572-020-0153-5.

Shah J, Patel K, Sunkara T, Papafragkakis C, Shahidullah A. Gastric Diverticulum: A Comprehensive Review. Inﬂ amm Intest Dis. 2019;3(4):161-66. doi: 10.1159/000495463.

Shapovalov VYu, Masunov KL. The use of laparoscopy in the treatment of complicated diverticular disease of the colon. Journal of Marine Medicine. 2016;2:203-7.

Lanas A, Abad- Baroja D, Lanas- Gimeno A. Progress and challenges in the management of diverticular disease: which treatment? Therap Adv Gastroenterol. 2018;11:1756284818789055. doi: 10.1177/1756284818789055.

Hinchey EJ, Schaal PG, Richards GK. Treatment of perforated diverticular disease of the colon. Adv Surg. 1978;12:85-109.

Moore FA, Catena F, Moore EE, Leppaniemi A, Peitzmann AB. Position paper: management of perforated sigmoid diverticulitis. World J Emerg Surg. 2013;8:55. Doi: 10.1186/1749-7922-8-55.

Halim H, Askari A, Nunn R, Hollingshead J. Primary resection anastomosis versus Hartmann’s procedure in Hinchey III and IV diverticulitis. World J Emerg Surg. 2019;14:32. Doi: 10.1186/s13017-019-0251-4.

Sato H, Takeuchi M, Hashimoto S, Mizuno KI, Furukawa K, Sato A, et al. Esophageal diverticulum: New perspectives in the era of minimally invasive endoscopic treatment. World J Gastroenterol. 2019;25(12):1457-64. doi: 10.3748/wjg.v25.i12.1457.

Schieﬀ er KM, Kline BP, Yochum GS, Koltun WA. Pathophysiology of diverticular disease. Expert Rev Gastroenterol Hepatol. 2018;12(7):683-92. doi: 10.1080/17474124.2018.1481746.