ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-МОРФОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕНТЕРАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПРИ АБДОМІНАЛЬНОМУ СЕПСИСІ

Анотація

Абдомінальний сепсис продовжує залишатись найбільш частим та грізним ускладненням, яке ускладнює перебіг гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини у 15-25 % випадків, а летальність при різних формах перитоніту, залежно від форми та його поширення, складає від 4 % до 60 %, сягаючи при післяопераційному перитоніті 90 %.
Мета дослідження. Оцінити динаміку морфологічних змін внутрішніх органів у тварин із змодельованим гострим поширеним перитонітом залежно від стадії перебігу запального процесу очеревини.
Матеріал і методи. Об’єктом експериментальних досліджень були 54 білих статевозрілих нелінійних щурів масою від 0,18-0,20 кг, які утримувалися у віварії Буковинського державного медичного університету, яких було розподілено на дві групи. Основна група – 28 тварини, котрим моделювали абдомінальний сепсис. Контрольна група – 26 інтактні щурі. Усі тварини знаходилися в режимі вільного доступу до їжі та води. Абдомінальний сепсис у щурів моделювали за запропонованим нами методом, який полягав у інфікуванні очеревинної порожнини вмістом порожнистих органів черевної порожнини. Тварин виводили з експерименту на 1, 3 та 7 доби змодельованого перитоніту шляхом їх декапітації під тіопенталовим наркозом.
Результати. На першу добу моделювання перитоніту у тварин основної групи при гістологічному дослідженні очеревини виявлено вогнищевий гнійний перитоніт з ураженням пристінкової очеревини. Спостерігали дифузну гіперемію, вогнищевий набряк сполучної тканини, який найбільш розвинутий у субмезотеліальних прошарках. Ділянки набряклої сполучної тканини містять незначний, але дифузний мононуклеарний запальний інфільтрат. Нами не виявлено морфо- функціональних змін у печінці і нирках тварин основної групи на першу добу експериментального перитоніту. Проте, вже на третю добу дослідження структура печінкової часточки була збереженою лише частково. Центральні вени добре візуалізувались, дещо розширювались та містили невелику кількість еритроцитів. Було виявлено зміни і в легеневій тканині тварин із перитонітом: розширені альвеоли та повнокров’я дрібних судин
і крововиливи. Не виключено геморагічний синдром як ранній прояв гострої легеневої недостатності. На сьому добу у тварин структура печінкової часточки була значно порушеною. Центральні вени добре візуалізувались, незначно розширювались та містили велику кількість еритроцитів. Синусоїди не візуалізувались в переважній більшості полів зору, часом виявлялись лише центролобулярно. Балкова організація гепатоцитів була порушеною по всій величині часточки. При гістологічному дослідженні тканини нирки тварин на 7-му добу експерименту у ми спостерігали, що у кірковому шарі нирки клубочки були дещо збільшеними, розширеними, судини їх повнокровними, в просвітах спостерігався серозний ексудат, окремі клубочки були зморщеними, колабованими. Судини венозного русла дещо розширювались, були повнокровними, візуалізувались дрібні периваскулярні точкові крововиливи.
Висновок. Морфологічні зміни виникають вже під час реактивної фази абдомінального сепсису та вказують на стадійність синдрому поліорганної недостатності.