МІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ ЯСЕН ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПАРОДОНТИТУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН

Анотація

Резюме. За даними ВООЗ захворювання пародонта є важливою соціально- економічною проблемою, а пародонтит залишається основною причиною втрати зубів у дорослого населення. Стовбурові клітини мають унікальну здатність трансформуватися в усі типи тканин і клітин організму. Завдяки цьому вони відновлюють ушкоджені органи та їхні функції.
Мета дослідження. З’ясувати особливості гістологічних змін ясен за умов експериментального пародонтиту та застосування мезенхімальних стовбурових клітин в якості корекції.
Матеріал і методи. Експериментальне дослідження проводили на 30 статевозрілих білих щурах- самцях, яких було розподілено на три групи: І – інтактні тварини (10); ІІ – тварини з моделлю гострого запалення тканин пародонта (10), ІІІ – тварини з гострим запаленням тканин пародонта та за умов застосування мезенхімальних стовбурових клітин (10). Для моделювання запалення пародонтальних тканин в експериментальних тварин нами було використано ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через день вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал- натрієвого наркозу. Отримували мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) у вагітних самок орієнтовно на 21-24-ту добу вагітності. Стовбурові клітини вводили щурам в ділянку ясен разовою
ін’єкцією з розрахунку 1 млн. клітин на 1 кг маси тіла. Для гістологічного дослідження шматочки ясен обробляли згідно загальноприйнятої методики.
Результати. Результати проведених гістологічних досліджень показали, що епітеліальна пластинка в складі слизової оболонки маргінальної частини ясен інтактної групи тварин представлена багатошаровим зроговілим епітелієм, що є видовою ознакою тварин. Власна пластинка слизової оболонки ясен інтактних білих щурів представлена сосочковим та сітчастим шарами. Через 7 діб змодельованого пародонтиту спостерігається розвиток змін у структурних компонентах ясен, які мали ознаки запального характеру. У маргінальній частині ясен багатошаровий плоский зроговілий епітелій відзначається порушенням цілісності усіх шарів та появою у епітеліальному пласті поодиноких мігруючих, інтрае-
пітеліальних лімфоцитів. Власна пластинка слизової оболонки ясен характеризувалася набряком, деструкцією колагенових волокон. Через 14 діб після експериментального пародонтиту встановлено прогресування запальних процесів та деструктивних змін. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій слизової оболонки ясен характеризувався гіперкератинозом. Спостерігається потовщення пучків або значне стоншення пучків колагенових волокон, виявляється набряк аморфного компоненту сполучної тканини, відзначається збільшення осередків гістолейкоцитарної інфільтрації. Через 21 добу експерименту мікроскопічні дослідження показали розвиток деструктивно- дегенеративних змін усіх структурних компонентах пародонту, зокрема ясен. Оральний та сулькулярний епітелій ясен дистрофічно змінений. Шари не чіткі, на деяких ділянках спостерігається руйнування базальної мембрани та проникнення сполучної тканини у товщу епітелію. Результати дослідження пародонту групи тварин яким після експериментального пародонтиту здійснювали корекцію мезенхімальними стовбуровими клітинами вже на 7 добу експерименту встановили менший ступінь порушення його структурних компонентів, а також покращення функціональної активності деяких судин мікроциркуляторного русла, порівняно із групою тварин без корекції. У епітеліальній пластинці маргінальної частини ясен багатошаровий плоский зроговілий епітелій на окремих ділянках добре структурований, спостерігалася диференці- ація шарів клітин. Колагенові волокна були фрагментовані, пучки деяких з них стоншені або потовщені, між якими зустрічалися дегенеративні фібробласти та гістолейкоцитарна інфільтрація. Через 14 діб після змодельованого пародонтиту при застосуванні мезенхімальних стовбурових клітин мікроскопічно встановлено перебіг активних регенеративних процесів у яснах. Епітелій орального та сулькулярного відділу ясен характеризувався збереженістю пошарової архітектоніки епітеліоцитів. У власній пластинці слизової оболонки ясен спостерігається відновлення структури колагенових волокон, вони були непотовщені, без ознак лізису. У тканинах ясен за умов корекції змодельованого пародонтиту на 21 добу експерименту встановлено найменший ступінь деструктивних зміни порівняно з усіма експериментальними групами. У епітеліальній пластинці слизової оболонки усіх відділів ясен, не спостерігається поліморфноядерна клітинна інфільтрація. Диференціація шарів добре збережена, дистрофічно змінених клітин не відзначалося. У власній пластинці слизової оболонки ясен відзначається покращення гемодинаміки, незначний набряк аморфного компоненту сполучної тканини. У проміжках між колагеновими волокнами наявні чисельні фібробласти та поодинокі макрофаги та лімфоцити.
Висновки. Проведені мікроскопічні дослідження показали, що через 7 діб після експериментального пародонтиту структурні компоненти ясен характеризувалися реактивними запальними процесами, які у пізні терміни набували хронічного характеру та проявлялися значними деструктивно- дегенеративними змінами. Застосування мезенхімальних стовбурових клітин в якості коригуючого чинника після змодельованого пародонтиту сприяє зниженню деструктивних змін у яснах, покращує гемодинаміку тканин, сприяє активним регенеративним процесам, що у результаті забезпечує закриття пародонтальної кишені та щільне зрощення ясен та тканин зуба.