ВАРІАНТИ БУДОВИ, ІННЕРВАЦІЇ ТА КРОВОПОСТАЧАННЯ ДОВГОГО І КОРОТКОГО ПРОМЕНЕВИХ М’ЯЗІВ-РОЗГИНАЧІВ ЗАП’ЯСТКА У ПЛОДІВ ЛЮДИНИ

Анотація

У сучасній ортопедичній практиці зустрічаються захворювання, які не викликають виражених функціональних порушень в анатомічних сегментах кінцівок, але супроводжуються стійким больовим синдромом. Серед таких захворювань – бічний епікондиліт, або «лікоть тенісиста». У ділянці бічного надвиростка плечової кістки починаються поверхневі м’язи-розгиначі задньої групи передпліччя, зокрема довгий і короткий променеві м’язи-розгиначі зап’ястка. Поглиблення знань щодо типової і варіантної будови, топографії, кровопостачання та іннервації довгого й короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини дозволить удосконалити підхід до проведення існуючих фетальних хірургічних прийомів, а також створити підґрунтя для розробки сучасних оперативних доступів.
Метою дослідження було встановлення анатомічної мінливості довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини.
Дослідження проведено на препаратах верхніх кінцівок 36 плодів людини 4-10 місяців за допомогою макромікроскопічного препарування, ін’єкції судин і морфометрії.
У роботі з’ясовані топографо- анатомічні особливості довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини: варіабельність і білатеральна асиметрія зовнішньої форми та розмірів, мінливість місць початку і прикріплення, варіанти кровопостачання й іннервації, закономірності внутрішньом’язового розподілу артерій і нервів у цих м’язах. Виявлено, що зоною найбільшої концентрації внутрішньом’язових нервів і артерій є верхня й середня третини черевців довгого й короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка.
Незважаючи на гарне кровопостачання променевих м’язів-розгиначів зап’ястка, порівняно малі розміри їхніх м’язових черевців і поперечний хід внутрішньом’язових нервів обумовлюють обмежені можливості для викроювання з них м’язових клаптів. З метою викроювання клаптів на ніжці з цих м’язів найбільш раціональні розрізи в косонизхідному (косопоперечному) напрямку, що збігаються з ходом основних внутрішньом’язових нервів і артерій. Отже, можна використовувати довгий і короткий променеві м’язи-розгиначі лише для пластичного заповнення залишкових кісткових порожнин верхньої третини задньо- бічної поверхні променевої кістки.
Переміщення довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка утруднено також тим, що їх сухожилки перетинають довгий відвідний м’яз великого пальця, довгий і короткий м’язи-розгиначі великого пальця та створюють серйозні перешкоди для мобілізації цих сухожилків.
Знання класичної та варіантної анатомії артерій верхньої кінцівки, і зокрема описані топографоанатомічні особливості правої плечо- променевої артерії у плода 6 місяців, дозволять вибрати правильну тактику лікування й уникнути ятрогенних ушкоджень при маніпуляціях, діагностичних і хірургічних утручаннях.