СУБМІКРОСКОПІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ СТРУКТУР ГІПОТАЛАМУСА ЗА УМОВ ЦІЛОДОБОВОГО ОСВІТЛЕННЯ

Автор(и)

  • P. Булик
  • К. Власова

Ключові слова:

супраоптичні ядра гіпоталамуса; постійне освітлення; електронна мікроскопія

Анотація

Світлова інформація, що сприймається фоторецепторами сітківки, передається по ретиногіпоталамічному шляху (наявних у ньому гангліонарних клітинах сітківки) і волокнах супраоптичних, супрахіазматичних, паравентрикулярних, аркуатних ядрах гіпоталамуса, через стовбур верхньої грудної частини і латеральні інтермедіальні ядра спинного мозку, симпатичні нейрони верхнього шийного ганглія в шишкоподібній залозі. У темряві сигнали від супрахіазматичних посилюють синтез і вивільнення норадреналіну із симпатичних закінчень. Експерименти проведені на 40 статевозрілих самцях безпородних білих щурів масою 0,15-0,18 кг. Тварин утримували в твариннику при сталій температурі, вологості повітря та вільному доступі до води і їжі. Експериментальні тварини розподілені на дві серії, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 год і о 02.00 год. Обрані терміни проведення експерименту зумовлені різною функціональною активністю шишкоподібної залози у вказані часові періоди доби. Субмікроскопічні дослідження супраоптичних ядер гіпоталамуса інтактних тварин о 14.00 год показали, що більшість нейросекреторних клітин округло-овальної форми з поодинокими інвагінаціями та ядра неправильної форми з неглибокими інвагінаціями каріолеми. Каріоплазма містить грудочки хроматину та щільне осміофільне ядерце. Нейроплазма займає невеликий об’єм, у ній щільно упаковані з неве-ликим просвітом канальці гранулярного ендоплазматичного ретикулуму, де
спостерігається багато рибосом та полісом, а також невелика кількість рівномірно розподілених гранул. Біля комплексу Гольджі, утворюються секре-торні гранули різних розмірів. Невеликі зі щільним матриксом мітохондрії містять не багато крист. Деякі з них знаходяться в енергетично напруженому стані, здатні гіпертрофуватися та частково втрачати кристи або й гинути. Досліджено ультрамікроскопічну організацію нейросекреторних клітин супраоптичних ядер переднього гіпоталамуса щурів. За стандартного режиму освітлення (12.00С:12.00Т) ультраструктура нейронів свідчить про зниження їх функціональної активності у світловий період доби та зростання – у темновий період доби. Світловий
стрес (24.00C:00T) призводить до істотного десинхронозу та спричинює деструктивні зміни компонентів досліджуваних структур, які більш виражені о 02.00 год.

Посилання

Lucy MC. Stress, strain, and pregnancy outcome in postpartum cows. Anim Reprod. 2019 Oct 23;16(3):455-64. doi: 10.21451/1984-3143-AR2019-0063.

Qin Q, Chen P, Cui Z, Wang J, Xie B, Zhang S, et al. Neuropeptide Y knockdown in the dorsomedial hypothalamus improved basal and obesity-induced decrease in bone mass density. Neuro Endocrinol Lett. 2019;40(6):289-96.

Halmos T, Suba I. Physiological and pathophysiological role of the circadian clock system. Orv. Hetil. 2012;153(35):1370-9.

Nicolaides NC, Charmandari E, Chrousos GP, Kino T. Circadian endocrine rhythms: the hypothalamic-pituitary-adrenal axis and its actions. Acad. Sci. 2014;1318:71-80.

Gamble KL, Berry R, Frank SJ, Young ME. Circadian clock control of endocrine factors. Nat. Rev. Endocrinol. 2014;10(8):466-75.

Hasler BP, Buysse DJ, Kupfer DJ, Germain A. Phase relationships between core body temperature, melatonin, and sleep are associated with depression severity: Further evidence for circadian misalignment in non-seasonal depression. Psychiatry Research. 2010;178:205-7.

Pishak VP, Tashchuk VK, Ilashchuk TA. Khronobiologicheskaya kontseptsiya razvitiya ostrogo infarkta miokarda [Chronobiological concept of the development of acute myocardial infarction]. Klin. Med. 2007;85(9):38-40. (in Russian).

Wood S, Loudon A. Clocks for all seasons: unwinding the roles and mechanisms of circadian and interval timers in the hypothalamus and pituitary. J. Endocrinol. 2014;222(2):39-59.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-05-08

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження