ЗМІНИ РАНОВИХ МАКРОФАГІВ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Анотація

Гнійно-некротичні ураження кінцівок в 30-50% випадків вимагають ампутації. Серед всіх випадків ампутації нижніх кінцівок 50-70% пов'язані з діабетом. Причому 5 з 6 ампутацій, не пов'язаних з травматичним пошкодженням кінцівки, виконуються хворим сахарним діабетом. Смертність серед пацієнтів з діабетом, які перенесли ампутацію, коливається від 28 до 40%, а 5-річне спостереження становить всього 10-25%. При дослідженні ультраструктурних змін макрофагів на 3-й день лікування в цитоплазмі макрофагів були об-дуть виявлені маси хаотично розташованих фібрилярних структур,
зрідка мають повишенную електронну щільність. Це явище спостерігалося на гнійно-некротичних ділянках м'яких тканин у пацієнтів основної групи в порівнян-ні з контрольною групою. У всіх случаях мітохондрії були збільшені в розмірах, набрякли, ма-ли світлий матрикс і містили зменшена кількість крист. Крісти деформовані і вкорочені. Набря-клий матрикс в мітохондріях привів до утворення на їх місці вакуолей з дрібнозернистим вмістом. Ядро звичайної форми і розмірів з наявністю поодиноких інвагінацій. Хроматин був пере-важ-громадської сконцентрований у вигляді твердих електронно-щільних мас або рівномірно розбраті-діловий по ядру. Були ядра з частковою дисперсією хроматину. Вміст ядер включало зер-ність, фібрилярний і дрібнодисперсний вакуолярного матеріал. Складання ядерної мем-Брани істотно не коливалося. Складки не покривали всю поверхню ядра. У деяких областях ін-вагінат були представлені продовженням тільки перинуклеарной простору. Спостерігаються пори ядерної оболонки, які з'єднують вміст цитоплазми і нуклео-плазми. Цитоплазма між зонами пластинчастого комплексу була зайнята дрібними мітохон-дріямі, одиночними полісомальнимі розетками та цистернами гранулярного ендоплазматіче-ського ретикулума, який був представлений протяжними внутрішньоклітинними каналами і вакуолярнимі утвореннями. Гладка ендоплазматична сітка переважно розташовувалася в центральній частині. Озонотерапія стимулює функціональну активність ранових макро-фагів, так як викликає деструктивні зміни в цих клітинах без некротичних повреждений. Внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину сприяє елімінації рановимакрофагів, в основному за рахунок генетично запрограмо-ваної загибелі кле-ток (апоптозу), яка відіграє важливу роль в механізмах регуляції запального процесу.