ОСОБЛИВОСТІ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН ТКАНИН ПІСЛЯ ІМПЛАНТАЦІЙНОЇ ГЕРНІОПЛАСТИКИ ПРИ РЕЦИДИВАХ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ

Анотація

Зважаючи на результати хірургічного лікування післяопераційних вентральних гриж, слід відзначати значну кількість рецидивів, що становлять 4,3-46 %, а при великих і гігантських післяопераційних вентральних грижах сягає до 80 %. Відсутність чітких критеріїв оцінки місцевої реакції тканин передньої стінки живота на імплантацію різних типів сітчастих імплантів та пов’язаних з ними ранніми рановими післяопераційними ускладненнями та рецидивами спонукає до подальшого вивчення морфологічних особливостей реакції тканин передньої черевної стінки у пацієнтів з первинними та післяопераційними вентральними грижами. Мета дослідження. Встановити морфлогічні закономірності перебудови тканин передньої черевної стінки у пацієнтів з рецидивом вентральної грижі. Матеріал та методи. Проведено поглиблене комплексне клініко-інструментальне та лабораторне обстеження 1419 хворих на первинну та післяопераційну вентральну грижу. Пацієнтів з рецидивом вентральної грижі було 250 (17,62 %). Результати та висновки. Застосування «легкої» сітки у хворих при рецидиві післяопераційної вентральної грижі за наявності супутньої недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) проявляється значно меншою лімфо-гістіоцитарною та лейкоцитарною інфільтрацією оточуючої тканини, що зменшує ймовірність виникнення післяопераційних ускладнень. Морфологічні зміни тканини передньої стінки живота при НДСТ переконливо засвідчують про порушення її архітектоніки, що клінічно відображається у формуванні післяопераційних та рецидивних гриж. Окремі м’язові волокна втрачали поперечну посмугованість. У м’язово-апоневротичному компоненті без ознак дисплазії сполучної тканини при застосуванні різних видів сіток спостерігається формування еластичних і колагенових волокон, із незначними змінами їх архітектоніки та мінімальними інфільтраціями клітинами імунного запалення екстрацелюлярного матриксу. У пацієнтів із ознаками НДСТ при рецидивах спостерігались дезінтеграційні, деструкційно-дистрофічні зміни в архітектоніці сполучної тканини. При застосуванні «важкої» сітки спостерігалась значна дезорієнтація, колагенолізис, зниження синтезу всіх типів колагенів, явища потовщення еластичних волокон та еластолізу. Запальна інфільтрація, спровокована клітинами імунного запалення, посилювала мукоїдний та фібриноїдний набряк, який призводив до гомогенізації, локального лізису та вогнищевої деструкції тканини.