ПОРІВНЯННЯ ПОСТТРАВМАТИЧНОЇ ДИНАМІКИ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ІНТАКТНОГО ЩУРА ТА НА ТЛІ ТРИВАЛОГО ВЖИВАННЯ НАЛБУФІНУ

Анотація

Щільність кісткової тканини є універсальним показником, що дозволяє визначити її якість, оцінити і спрогнозувати ранні кількісно-якісні зміни та простежити їх динаміку в клінічних і експериментальних умовах. Метою нашого дослідження стало з’ясування закономірностей посттравматичної динаміки щільності кісткової тканини нижньої щелепи після нанесення кісткоруйнуючої травми інтактним тваринам та тваринам, які впродовж тривалого часу вживають налбуфін. Дослідження виконане на 20 статевозрілих безпородних щурах-самцях масою тіла 180-200 г та віком 3,5 місяці. Дослідних тварин утримували в умовах віварію Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Усі дослідження проводилися відповідно до положень Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, яких використовують в експериментальних та інших наукових цілях (Страсбург, 1986), Директиви Ради Європи 86/609/ЕЕС (1986), Закону України № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження». Травму моделювали шляхом порушення цілісності кісткової тканини нижньої щелепи в ділянці великих кутніх зубів за допомогою стоматологічного бора. Операцію проводили під тіопенталовим наркозом. Опіоїдну залежність моделювали шляхом щоденного (1 раз на добу в однаковий проміжок часу) введення наркотичного анальгетика налбуфіну. Налбуфін вводили внутрішньом’язово за схемою: 1-ий тиждень – 8 мг/кг, 2-ий тиждень – 15 мг/кг, 3-ий тиждень – 20 мг/кг, 4-ий тиждень – 25 мг/кг, 5-ий тиждень – 30 мг/кг, 6-ий тиждень – 35 мг/кг. Контроль якості кісткової тканини нижньої щелепи в ділянці нанесення травми здійснювали з використанням  дентального  радіовізіографа  фірми Siemens з програмним забезпеченням Trophy Radiology. За одиницю виміру щільності тканин брали умовну одиницю сірості (УОС). Дослідження якості кісткової тканини нижньої щелепи проводили через 1, 2 і 3 тижні після нанесення травми інтактним щурам та щурам, яким попередньо впродовж трьох тижнів вводили налбуфін і продовжували його введення ще протягом трьох тижнів після травми, а також тваринам без травми, які перебували на різних термінах опіоїдної залежності (по 5 тварин на кожному терміні експерименту). Ще з 5 тварин сформували контрольну групу. Для кожної групи визначали середнє арифметичне значення досліджуваного показника, дисперсію та довірчий інтервал при рівні достовірності Р=95%. Результати. Проведений аналіз щільності кісткової тканини нижньої щелепи впродовж трьох тижнів після нанесення кісткоруйнуючої травми інтактним тваринам дав змогу встановити наявність вираженої динаміки досліджуваного показника. Упродовж двох тижнів після нанесення травми щільність кісткової тканини нижньої щелепи у травмованій ділянці поступово зростає, збільшуючись до кінця другого тижня удвічі порівняно з нормою. Упродовж третього тижня досліджуваний показник знижується, але залишається дещо вищим, ніж у інтактних тварин. Для з’ясування особливостей зміни щільності кісткової тканини на тлі тривалого вживання налбуфіну, нами простежено динаміку досліджуваного показника впродовж 6 тижнів введення препарату та після його відміни. Проведений аналіз засвідчив, що впродовж двох тижнів вживання налбуфіну  щільність кісткової тканини нижньої щелепи поступово зростала у порівняно з контролем, а впродовж третього тижня знижувалась, повертаючись практично до нормальних показників. Упродовж четвертого та п’ятого тижнів досліджуваний показник знову зростав, а на шостому тижні знижувався, залишаючись без змін і впродовж тижня після відміни препарату. Оскільки щільність кісткової тканини нижньої щелепи після трьох тижнів введення налбуфіну максимально наближена до нормальних показників, саме цей термін нами обрано для нанесення кісткоруйнуючої травми тваринам,  яким моделювали налбуфінову (опіоїдну) залежність. Аналіз отриманих даних засвідчив, що динаміка щільності кісткової тканини після кісткоруйнуючої травми на тлі вживання налбуфіну є зовсім іншою, ніж у інтактних тварин. Через тиждень після нанесеної травми досліджуваний показник практично не змінюється, через два тижні дещо зростає, і збільшення його продовжується до кінця експерименту. Висновки: Нанесення кісткоруйнуючої травми призводить до вираженої динаміки щільності кісткової тканини у ділянці травми, що засвідчує про зміну її якості. Динаміка щільності кісткової тканини нижньої щелепи після кісткоруйнуючої травми на тлі вживання налбуфіну є іншою, ніж у інтактних тварин. Через три тижні після нанесення кісткоруйнуючої травми щільність кісткової тканини у інтактних щурів лише незначно перевищує норму, тоді як у тварин з опіоїдною залежністю досліджуваний показник удвічі перевищує норму.