ВИКОРИСТАННЯ ГІАЛУРОНОВОЇ КИСЛОТИ В ЛІКУВАННІ СПАЙКОВОЇ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ У ДІТЕЙ

Автор(и)

  • O. B. Bodnar
  • V. S. Khashchuk
  • L. I. Vatamanesku
  • H. B. Bodnar

DOI:

https://doi.org/10.24061/1727-0847.16.3.2017.66

Ключові слова:

спайкова кишкова непрохідність, діти, лікування

Анотація

Мета роботи – дослідити можливості застосування гіалуронової кислоти в лікуванні спайок черевної порожнини в експерименті та у дітей. У роботі використано препарат гіалуронової кислоти вітчизняного походження – “Дефенсаль”. Проведені серії експериментальних досліджень на 60 інфантильних безлінійних щурах, масою тіла 100±20 мг. Тварини розподілені на дві групи: І група – моделювання спайок черевної порожнини (25 щурів); ІІ група – лікування спайкового процесу. У ІІ групі щурів на 30 добу експерименту виконували розділення спайок. З метою лікування спайок проводили залиття в черевну порожнину розчину “Дефенсаль” у кількості 8 мл (25 щурів). 10 щурів – група контролю. Декапітацію щурів проводили на 30 добу. Виконували забір ділянок термінального відділу клубової кишки (КК) з метою дослідження морфологічних змін стінки кишки та APUD-системи (системи нейрендокринної регуляції шлунково-кишкового тракту). Для виявлення секреторних гранул в цитоплазмі апудоцитів проведено аргірофільну (метод Гримеліуса) та аргентафінну (метод Массона в модифікації Гамперля) реакції. З діагнозом спайкова кишкова непрохідність (СКН) було прооперовано 84 дитини. Діти поділені на дві групи: І – без використання розчину “Дефенсаль” (56 пацієнтів); ІІ – з використанням розчину “Дефенсаль” (28 пацієнтів). Терміни спостереження за дітьми від 1 до 4 років. У групі щурів з використанням “Дефенсалю” спостерігали відсутність спайок у 42,86% випадків та поодинокі спайки, що не деформують кишечник, виявлені у 42,86%, множинні спайки, що не перешкоджають переміщенню хімуса та не деформують кишечник – 14,28%. При моделюванні спайок (І група) відзначали зменшення кількості апудоцитів і зниження їх функціональної активності, про що засвідчили розміри аргірофільних гранул. У ІІ групі, при забарвленні досліджуваного матеріалу за Гримеліусом, у залозах слизової оболонки знайдена достатня кількість апудоцитів. У І групі (56 дітей), в першій рік після операції із спайковим синдромом, звернулося 13 (23,21%) дітей, у терміни до 4 років – 20 (35,71%) пацієнтів. У ІІ групі (28 дітей) із спайковим синдромом (вдалося вилікувати консервативно) протягом 2,5 років післяопераційного періоду звернулося 2 (7,14%) пацієнтів, що вказує на ефективність застосування препарату з метою лікуванні спайок черевної порожнини у дітей.

Посилання

Catena F, Di Saverio S, Coccolini F, Ansaloni L, De Simone B, Sartelli M, et al. World J. Gastrointest. Surg. 2016;8(3):222-31.

ten Broek R. The Burden of Adhesions. Radboud University Nijmegen: CPI Konin klijke Wohrmann; 2014. 241 p.

Bodnar OB. Obhruntuvannya metodiv likuvannya khirurhichnoyi patolohiyi klubovo-slipokyshkovoho sehmenta u ditey [Justification of the methods of treatment of surgical pathology of the club-blind-skin segment in children] [dissertation]. 2011. 368 p. (in Ukrainian).

Shal'kov YuL, Gamidov AN. Spaechnyy sindrom [Adhesive Syndrome]. Kharkiv: Kollegium; 2010. 241 p. (in Russian)

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-08-29

Номер

Том 16 № 3 (2017)

Розділ

Оригінальні дослідження

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Клінічна анатомія та оперативна хірургія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

ВІДКРИТИЙ ДОСТУП

а) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

б) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

в) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).