Клінічна анатомія та оперативна хірургія

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОГО ТИСКУ НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ М’ЯЗОВОЇ ЧАСТИНИ ДІАФРАГМИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ЖОВТЯНИЦІ

М. Кріцак — 2025-06-19

Резюме. Лапароскопічні методи лікування широко використовуються в хірургічних операціях завдяки своїй мінімальній інвазивності та сприянню швидкому одужанню пацієнтів. В останні роки лапароскопічні методи є визначальними в малоінвазивній гепатобіліарній та панкреатичній хірургії.

Метою нашої роботи було оцінити морфометричні параметри ребрової та поперекової частини діафрагми під впливом пневмоперитонеуму, створеного вуглекислим газом, у щурів із змодельованою механічною жовтяницею.

Експеритментальне дослідження виконане на 60 тваринах, яких розподілили на 4 групи по 15 щурів в кожній. І група – контрольна група, яким змодельована механічна жовтяниця. Перша, друга та третя основна групи, де моделювалась жовтяниця і створювався пневмоперитонеум відповідно впродовж 1, 2 та 3 годин. Опісля відбиралась діафрагма і вивчались морфометричні показники.

При аналізі результатів морфометричних вимірювань через 3 години тривалості пневмоперитонеуму діаметр м’язових волокон збільшився, але на 2,44 % був менше від даних, отриманих через 1 годину в ребровій частині і на 2,17 % у ніжках (p<0,01). Площа саркоплазми і площа ядра збільшилась у І основній групі і надалі зменшувалися і на цьому терміні їх параметр у ребровій дорівнювали (1383,15±11,77) мкм і (63,87±0,13) мкм, що становило 2,06 % і 2,01 % менше показників через 1 годину (p<0,001).

У м’язових волокнах ніжок аналогічні показники дорівнювали (1369,11±8,4) мкм і (63,43±0,13) мкм. тобто зменшувалися на 3,66 % і 2,91 % (p<0,001). Відносний об’єм пошкоджених м’язових волокон статистично достовірно збільшувався у 13,4 та 11,7 рази відповідно у ребровій та поперековій частинах відносно контрольної групи.

Пневмоперитонеум призводив до хвилеподібного збільшення показників у основних групах дослідження, які характеризувались підвищенням діаметра м’язового волокна, площі саркоплазми площі ядра та відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон порівняно із тваринами без нього.

КАРДІОТОКОГРАФІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО СТАНУ ПЛОДА У ВАГІТНИХ НА ТЛІ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

А. Гошовська — 2025-06-19

Резюме. У статті представлено результати досліджень внутрішньоутробного стану плода та ефективності лікування первинної плацентарної дисфункції у жінок на тлі запальних захворювань жіночих статевих органів. Встановлено, що вагітні на тлі запальних захворювань жіночих статевих органів складають високу групу ризику по розвитку внутрішньоутробної гіпоксії, дистресу плода. Для оцінки ефективності проведеної профілактики плацентарної дисфункції (ПД) основна група жінок була розподілена на 2 підгрупи: 1 підгрупа – ІА жінки, які отримували профілактику ПД та специфічне лікування запальних захворювань жіночих статевих органів в першому триместрі вагітності; 2 підгрупа – ІБ жінки, які отримували профілактику ПД та специфічне лікування запальних захворювань жіночих статевих органів в другому триместрі вагітності. У вагітних, які почали отримувати лікування в ІІ триместрі вагітності діагностичні порушень внутрішньоутробного стану плода значно частіше спостерігались порівняно з жінками, які отримували лікування запальних захворювань жіночих статевих органів та профілактику первинної плацентарної дисфункції в І триместрі гестації.

Вибір правильного антибактеріального препарату, що не має тератогенної дії на плід та застосування його в першому триместрі вагітності значно зменшить ознаки перинатальних ускладнень під час вагітності, пологів та післяпологовому періоді.

СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З КЕЛОЇДНИМИ РУБЦЯМИ НА ОБЛИЧЧІ

Р. Валіхновський — 2025-06-19

Резюме. Келоїдні рубці обличчя становлять серйозну клінічну та психо-соціальну проблему, яка спричинена з надмірною фібропроліферацією, хронічним запаленням та значною візуальною вираженістю ураження.

Незважаючи на активне застосування хірургічного висічення, рівень рецидивів залишається високим, що зумовлює необхідність комбінованого лікування з використанням сучасних ад’ювантних методик.

Мета: підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів з келоїдними рубцями обличчя шляхом аналізу ефективності сучасних хірургічних методів корекції деформацій, а також оцінювання клінічних і естетичних результатів комбінованого лікування з використанням хірургічних та ад’ювантних методик.

Матеріал і методи. Описано досвід хірургічної корекції келоїдних рубців на обличчі, виконаної на базі Valikhnovski Surgery Institute (Київ, Україна), та аналіз відповідних досягнень реконструктивної хірургії. Застосовано авторську техніку тришарового ушивання з використанням нерозсмоктувального монофіламентного шовного матеріалу, післяопераційну компресію та виключення місцевих стероїдів.

Статистичний аналіз даних проведено з використанням SPSS та Excel, рівень значущості – p<0,05.

Результати. У представленому клінічному випадку спостерігалося повне регресування келоїдної тканини, нормалізація рельєфу шкіри та зменшення запалення без використання топічних чи ін’єкційних стероїдних засобів. Результати лікування інших пацієнтів з використанням варіацій хірургічного ушивання також демонстрували покращення функціональних і естетичних показників. Комбінована стратегія з хірургії, компресії та відмови від місцевих імуномодулюючих агентів у низці випадків забезпечувала зниження ризику рецидиву.

Висновки. Комплексне індивідуалізоване лікування келоїдних рубців обличчя з урахуванням локалізації, натягу тканин і морфології ураження дозволяє знизити частоту рецидивів та досягти стабільного естетичного результату. Вибір методики ушивання, адекватна компресійна підтримка та обґрунтоване застосування ад’ювантів мають вирішальне значення для успішної хірургічної стратегії.

ОПТИМІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДИСТАЛЬНОГО МЕТАЕПІФІЗА КІСТОК ГОМІЛКИ

П. Ковальчук — 2025-06-19

Резюме. Останніми роками в Україні та загалом у світі, відзначається збільшення кількості постраждалих із пошкодженнями дистального метаепіфіза кісток гомілки. Насамперед, це зумовлено підвищенням темпу життя, бойові дії, механізацією процесів, які відбуваються в умовах науково-технічного прогресу.

Відсутність повноцінних рекомендацій щодо вибору загальної тактики лікування у цієї категорії хворих та достатньо високий відсоток незадовільних результатів лікування вказує на необхідність подальшого вивчення проблеми лікування переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки та створення додаткових досліджень у цьому напрямку.

Мета роботи – оприлюднення аналізу віддалених результатів хірургічного лікування при переломах дистального метаепіфіза кісток гомілки.

Матеріал і методи. У ході виконання роботи обстежено 132 пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив (45,15±15,98) років, варіюючи від 18 до 86 років. Розподіл за віковими групами був наступним: до 30 років – 26 осіб (19,62 %), від 30 до 40 – 26 (19,62 %), від 40 до 50 – 26 (19,62 %), від 50 до 60 – 23 (17,42 %), понад 60 років – 31 (23,72 %).

Результати дослідження та їх обговорення. Результати кореляційно-регресійного аналізу підтвердили наявність вірогідного зв’язку між сумарним показником за шкалою Ankle-Hindfoot Scale та такими параметрами, як: рівень болю, ступінь обмеження активності, здатність до пересування, наявність змін ходи, стабільність та осьовий баланс.

Найбільш чіткий зв’язок спостерігався у пацієнтів І групи, дещо менший – у ІІІ, і найнижчий – у ІІ групі.

Висновки. Отже, отримані результати дозволяють обґрунтовано рекомендувати малоінвазивний остеосинтез з раннім реабілітаційним лікуванням як найбільш ефективний підхід до хірургічного лікування внутрішньосуглобових переломів дистального відділу кісток гомілки з точки зору як клінічної ефективності, так і біомеханічної доцільності.

МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИСЕРЕДНЬОГО ШИРОКОГО М’ЯЗА ЧОТИРИГОЛОВОГО М’ЯЗА СТЕГНА ЗА ДАНИМИ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

С. Каратєєва — 2025-06-19

Резюме. З метою морфометричного порівняння об’єму присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна досліджено 48 юнаків, віком від 16 до 18 років, де основну групу становлять 32, контрольну – 16 студентів.

У результаті проведеного порівняння морфометричних параметрів присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна за даними ультразвукового дослідження встановлено, що об’єм м’яза професійних футболістів більший на 14,3 % від об’єму м’яза студентів, які відвідували секцію з футболу та на 39,3 % від об’єму м’яза студентів контрольної групи, а також встановлено, що об’єм присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна в верхній третині більший у студентів, які відвідували секцію з футболу на 29,2 % порівняно зі студентами контрольної групи.

За результатами об’єму присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна в середній третині встановлено, що об’єм м’яза професійних футболістів більший на 17,0 % від об’єму м’яза студентів, які відвідували секцію з футболу та на 36,1 % від об’єму м’яза студентів контрольної групи, а також встановлено, що об’єм присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна в середній третині студентів, які відвідували секцію з футболу на 23,0 % більший, на відміну від об’єму присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна студентів контрольної групи.

За результатами об’єму присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна в нижній третині встановлено, що об’єм присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна в нижній третині професійних футболістів на 19,2 % більший, порівняно зі студентами, які відвідували секцію з футболу та на 44,5 % від об’єму м’яза студентів контрольної групи, а також встановлено, що об’єм присереднього широкого м’яза чотириголового м’яза стегна в нижній третині у студентів, які відвідували секцію з футболу на 31,3 % більший, порівняно зі студентами контрольної групи.

ВАКУУМНА ТЕРАПІЯ В ЛІКУВАННІ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

П. Герасимчук — 2025-06-19

Резюме. За останніми даними Міжнародної діабетичної федерації (IDF), кількість хворих на цукровий діабет на сьогоднішній день становить більше 415 млн осіб на Землі, до 2030 року вона збільшиться до 439 млн, а до 2035 року – сягне 592 млн. Упродовж життя хворих на цукровий діабет синдром діабетичної стопи (СДС) розвивається у 4,6-25 % з подальшим формуванням ран, лікування яких на сучасному етапі не можна визнати задовільним, так як у 15-25 % хворих вони є безпосередньою причиною високих ампутацій нижніх кінцівок. Це вимагає від спеціалістів, як хірургів так і ендокринологів, пошуку нових ефективних методів лікування ранових дефектів у цієї групи хворих, одним з яких є вакуумна терапія ран.

Метою даної роботи було дослідити ефективність вакуумної терапії в лікуванні гострого та хронічного ранового процесу у пацієнтів на СДС залежно від патогенетичної форми ураження.

Матеріал і методи. Досліджено вплив вакуумної терапії протягом гострого та хронічного ранового процесу у 187 хворого з нейропатичною та ішемічною формою синдрому діабетичної стопи впродовж 2018-2024 років. Динаміку ранового процесу оцінювали на основі клінічних, планіметричних, мікробіологічних, морфологічних методів та показників мікроциркуляції у перираневій ділянці. Результати. Вплив негативного тиску за умови гострих та хронічних ран у пацієнтів з різними патогенетичними формами СДС дозволяє стабілізувати перебіг ранового процесу, стимулювати регенераторні процеси в рані, покращити локальну мікроциркуляцію (р<0,05). Що дозволяє в більш короткий термін підготувати рану до закриття одним із методів пластичної хірургії, або створити сприятливі умови для її самостійної епітелізації. У пацієнтів з ішемічною формою ураження (хронічна артеріальна недостатність ІІІ ступеня) проведення вакуумної терапії за стандартною методикою призводить до посилення больового синдрому. Що зумовлює необхідність застосовувати початковий негативний тиск у системі в діапазоні 70-80 мм рт. ст., останнє впродовж доби дозволяє купувати біль. Вже на 2-3 добу післяопераційного періоду негативний тиск встановлюється на стандартних величинах.

Висновки. Вакуумна терапія ран у хворих з синдромом діабетичної стопи, є ефективним методом лікування, який дозволяє скоротити терміни стаціонарного лікування даної групи пацієнтів з нейропатичною формою на (4,1±1,6) ліжко-днів та пацієнтів з ішемічною формою – на (4,6±2,3) ліжко-днів, що має не тільки медичне, а й соціальне значення.

ОСОБЛИВОСТІ ТА АНАЛІЗ МАЛОІНВАЗИВНОГО ОСТЕОСИНТЕЗУ ЕЛАСТИЧНИМИ ТИТАНОВИМИ СТРИЖНЯМИ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ У ДІТЕЙ

О. Марчук — 2025-06-19

Резюме. У статті наведений аналіз лікування 365 дітей з діафізарними переломами кісток передпліччя. Особливості лікування, віддалені результати та клініко-рентгенологічне обґрунтування проведено на основі дослідження історій хвороби дітей, які лікувались з 2022 по 2024 роки у відділенні травматології дитячого віку лікарні швидкої медичної допомоги міста Чернівці. Метою роботи було оцінити результати та провести клініко-рентгенологічне обґрунтування лікування складних переломів кісток передпліччя у дітей шляхом остеосинтезу уламків з використанням еластичних титанових стрижнів (Titanium Elastic Nails – TEN) для забезпечення надійної фіксації, швидкого відновлення функцій кінцівки та мінімізації ризику ускладнень. Виділено три клінічні групи. До першої клінічної групи увійшли 185 дітей, що лікувались консервативними методами, до другої групи увійшло 102 дитини, яким проводився остеосинтез еластичними титановими стрижнями. До третьої групи увійшло 78 дітей з іншими видами остеосинтезу (накістковий, репозиційний, позавогнищевий). Основним показанням до даного функціонально-стабільного остеосинтезу стала інтраопераційна нестабільність перелому після проведення первинної репозиції, тобто неможливість досягнути стабільного задовільного положення уламків тільки за рахунок зовнішньої іммобілізації. Малоінвазивність методу в сукупності з функціонально-стабільним остеосинтезом дозволило використовувати метод при нестабільних переломах кісток передпліччя у групі дітей з факторами ризику за порушенням остеорепарації (старший вік, діафізарна локалізація, супутні фактори ризику). Метод лікування переломів передпліччя у дітей за допомогою TEN є одним із найбільш ефективних та безпечних у сучасній дитячій ортопедії. Він дозволяє забезпечити стабільну фіксацію перелому, швидке загоєння і повернення до нормального життя. Завдяки мінімальній травматизації цей метод значно підвищує якість життя пацієнтів і скорочує терміни лікування.

ОЦІНКA СТАНУ СУДИННО-НЕРВОВОВО-М’ЯЗОВИХ КОМПОНЕНТІВ ЗАДНЬОЇ КІНЦІВКИ ЩУРІВ В УМОВАХ ПОЄДНАНОЇ НЕЙРОТРАВМИ

В. Кошарний — 2025-06-19

Резюме. У період бойових дій, які відбуваються сьогодні в Україні та особистий характер поранень, посттравматичний період після ураження ускладнюється ураженням спинномозкових нервів, які потребують досконалого вивчення та аналізу, у зв’язку розуміння реабілітаційних заходів, які залежать від ступеню та часу посттравматичного періоду. Не завжди ушкодження спинномозкового нерва є ізольованими, а у 12-15 % випадків ушкодження поєднуються з пораненнями магістральних судин.

Метою нашої наукової роботи стало дослідити морфологічні особливості судин мікроциркуляторного русла кінцівок щурів за умов різного ступеня ушкоджень периферійних нервів в гострий – на першу добу, підгострий – на третю добу, ранній – на сьому добу та пізній періоди – на чотирнадцяту добу за допомогою загальноморфологічних, гістологічних методів дослідження. Щури були розподілені на чотири експериментальні групи і групу контролю. За проведенням дослідження нами було з’ясовано, що на мікроскопічному рівні після поєднаної травми не тільки відбувались патологічні зміни на рівні структури, а і на рівні судин мікроциркуляторного русла. На першу добу, у гострий посттравматичний період, спостерігалось розширення артеріол та нерівномірно розташування ендотеліальних клітин на базальній мембрані та їх порушення, що супроводжувалось набряком. На третю добу, у підгострий період, спостерігалась яскраво виражена судинна реакція з посиленим кровообігом до уражених тканин для забезпечення їх відновлення, а на сьому добу – у ранній період, спостерігалось порушення структури м’язів і судин, зменшення товщини м’язових волокон, набряк та порушення регенерації, на чотирнадцяту добу, у пізній період, реакція зберігалася, але зменшувалась для можливої підтримки тканинної регенерації. Результати роботи можуть бути використані для подальшого вивчення нервів периферійної системи у посттравматичному періоді поєднаної травми в контексті морфологічних та локальних змін у нервово-м’язовому комплексі і судин мікроциркуляторного русла, особливо з урахуванням терміну дії.

ПОГЛЯДИ НА РЕПАРАТИВНИЙ ОСТЕОГЕНЕЗ ТРАВМАТИЧНИХ ДЕФЕКТІВ ПРОКСИМАЛЬНОГО МЕТАДІАФІЗУ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ ПРИ ДЕФІЦИТІ МІКРОЕЛЕМЕНТУ ЙОДУ

П. Ковальчук — 2025-06-19

Резюме. Йод є важливим мікроелементом, необхідним для синтезу гормонів щитоподібної залози – трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4). Ці гормони виконують ключову регуляторну роль у забезпеченні нормального розвитку та функціонування скелетної системи. Попри численні дослідження, лишаються невивченими деякі важливі аспекти, зокрема: вплив йододефіциту на стан кісткової тканини та особливості репаративного остеогенезу після травматичних ушкоджень в умовах нестачі йоду.

Метою дослідження є експериментально дослідити перебіг репаративного остеогенезу при посттравматичних ушкодженнях метадіафіза стегнової кістки за умов йодного дефіциту.

Дослідження проведено на 63 білих лабораторних щурах-самцях віком 3 місяці. Експериментальна модель передбачала створення стандартного дефекту у проксимальному метадіафізі стегнової кістки у фронтальній площині – за допомогою свердла діаметром 1,0 мм формувався наскрізний отвір. Такий підхід дозволяв однорідно моделювати травму незалежно від умов експерименту.

Морфометричні вимірювання підтверджують дані гістологічного аналізу: середня довжина стегнової кістки у тварин з йододефіцитом після 30 днів становила 2,86±0,02 см, що достовірно менше порівняно з контрольною групою. Отримані результати вказують на гальмуючий вплив йододефіциту на поздовжній ріст трубчастих кісток, зокрема стегнової.

Отримані дані свідчать, що усунення дефіциту йоду позитивно впливає на репаративний остеогенез: покращуються проліферативна активність, диференціювання остеогенних клітин, формування структурно-функціональних елементів кісткової тканини та перебудова регенерату. Це підтверджує значну роль йоду у забезпеченні повноцінного кісткоутворення в умовах травматичного ушкодження.

СУЧАСНИЙ СТАН ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ВПЛИВУ УДАРНОЇ ХВИЛІ НА СТРУКТУРИ ОЧНОГО ЯБЛУКА

Л. Абдул-Огли — 2025-06-19

Резюме. В роботі розглянути особливості будови очного яблука та основні характеристики і послідовність змін, які виникають після впливу вибухової хвилі у органу зору. Вищенаведені дані свідчать про надзвичайну складову проблеми травматичних та посттравматичних уражень структур очної ямки, відносно будови очного яблука. Так, розвиток посттравматичних ушкоджень очного яблука знаходиться у прямій залежності від характеру, тяжкості, об’єму ушкодження, їх пролонгованих проявів – індивідуальних та варіабельних, що значною мірою ускладнюють швидку діагностику і, як наслідок – визначення критеріїв лікування. Під час бойових дій вибух є основною причиною поранень і пошкоджень зорової системи. Серед усіх ушкоджень більш характерна для очного яблука формування гідростатичного шоку та проходження хвиль через очні ямки. Вище зазначалося, що дві треті усіх бойових уражень органу зору комбінуються з пораненнями інших ділянок тіла. Тому імовірно, що у зв’язку з цим, з однією сторони, військові офтальмологи повинні мати певний рівень знань та навичок поетапного лікування загально хірургічних поранених, а з іншої сторони, загальні хірурги, які у воєнний час зустрічаються з пораненням ока, повинні мати знання у травматології органу зору та анатомо-фізіологічних особливостей очного яблука людини. Також проаналізували сучасний стан експериментальної моделі ударно-індукованої травми. Ми не аналізували усі особливості посттравматичних уражень структур очної ямки після ударно-вибухової хвилі, висвітлення цих питань будуть присвячені наступні роботи.

ГІСТОЛОГІЧНА ТА УЛЬТРАСТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДИН МІОКАРДА ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ, УСКЛАДНЕНИМ ГОСТРИМ ПОРУШЕННЯМ ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВОТОКУ В БАСЕЙНІ СОННИХ АРТЕРІЙ

О. Ткачук — 2025-06-19

Резюме. Відомо, що ризик серцевих захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) у 2-3 рази вищий, ніж у загальній популяції. Тяжкі серцево-судинні ускладнення (ССУ) вважають основними причинами смерті пацієнтів із ЦД. Крім ЦД до появи ССУ призводять гострі ішемічні інсульти («синдром інсульту та серця»). У хворих на ЦД ішемічні інсульти трапляються у 2-6 разів частіше порівняно з особами без діабету, тому слід очікувати, що така поєднана патологія може поглиблювати структурно-функціональні зміни міокарда та його судинного русла, однак це питання залишається практично недослідженим.

Мета роботи. Встановити гістологічні та ультраструктурні еквіваленти пошкодження судин міокарда лівого шлуночка при ускладненні цукрового діабету гострим порушенням церебрального кровообігу.

Матеріал і методи. ЦД моделювали однократним внутрішньочеревним уведенням стрептозотоцину (Sigma, США, 60 мг/кг маси тіла) двомісячним щурам. У шестимісячних щурів контрольної групи та тварин із ЦД із рівнем глікемії вище 10 ммоль/л здійснювали 20-хвилинну оклюзію обох сонних артерій із наступним відновленням кровотоку. На 12-ту добу посішемічного періоду після евтаназії забирали міокард лівого шлуночка, фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну й після відповідної гістологічної проводки заливали в парафін, робили гістологічні зрізи завтовшки 10-15 мкм, зафарбовували їх гематоксиліном і еозином та за допомогою світлооптичного мікроскопа Биолам Ломо С11 вивчали гістологічну будову гемокапілярів. Для електронно-оптичних досліджень міокард упродовж години фіксували у 2,5 % розчині глютаральдегіду (рН 7,3-7,4), після передбаченої методикою проводки заливали в суміш епоксидних смол і аралдиту. На ультрамікротомі УМПТ-7 готували ультратонкі зрізи, забарвлювали 1 % водним розчином уранілацетату, контрастували цитратом свинцю та за допомогою електронного мікроскопа ПЕМ-125К вивчали електроннопрозорість, форму і структуру гемокапілярів.

Усі дослідження проводили з дотриманням Конвенції Ради Європи про охорону хребетних тварин, що використовують в експериментах та інших наукових цілях, від 18.03.1986 р., Директиви ЄЕС № 609 від 24.11.1986 р. і наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р.

Результати. Гістологічні дослідження встановили глибокі порушення структурної організації артерій, артеріол та вен міокарда лівого шлуночка як при ЦД, так і після ішемії-реперфузії головного мозку. Ці порушення стосуються всіх шарів судинної стінки: ендотеліоцитів, середньої гладком’язової оболонки, адвентиції, а також периваскулярних ділянок. Індекс Вогенворта артерій та артеріол достовірно збільшений порівняно з показниками тварин групи контролю приблизно в однаковій мірі при обох змодельованих станах. Найбільш глибокі порушення структурної організації судин міокарда лівого шлуночка, які призвели до порушення кровопостачання стінки серця,виявлено при ускладнені ЦД ішемією-реперфузією головного мозку. Це підтверджено морфометрично: індекс Вогенворта артерій збільшений на 63 % відносно показника норми, на 15 і 25 % – стосовно параметрів при окремо модельованих діабеті та ішемії-реперфузії відповідно (р<0,01), що свідчить про адитивний ефект поєднаної патології. Електронно-мікроскопічно в гемокапілярах міокарда лівого шлуночка щурів із ЦД та ішемічно-реперфузійним ушкодженням головного мозку встановлено порушення товщини базальної мембрани, нечіткість ядерних мембран із глибокими інвагінаціями каріолеми, зменшення кількості ядерних пор, що засвідчує низьку функціональну активність ядер ендотеліоцитів; у цитоплазмі – мала кількість органел та піноцитозних пухирців і кавеол, що відображає порушення транскапілярного обміну. Найбільш чисельними та суттєвими описані зміни гемокапілярів міокарда виявлено при ускладненні ЦД каротидною ішемією-реперфузією.

Висновки. Цукровий діабет та ішемія-реперфузія головного мозку спричиняють глибоку гістологічну та субмікроскопічну дезорганізацію структурних компонентів артерій, артеріол та вен міокарда лівого шлуночка, що засвідчує порушення транскапілярного обміну. Найбільш чисельними та суттєвими зміни гемокапілярів міокарда виявлено при ускладненні ЦД ішемією-реперфузією.

ВОМЕРОНАЗАЛЬНИЙ ОРГАН ЛЮДИНИ

В. Пикалюк — 2025-06-19

Резюме. Органи чуття передають фізичні (зір, слух і дотик) або хімічні (нюх і смак) сигнали. Зокрема, хеморецептори респіраторного епітелію анатомічно пов’язані зі структурами лімбічної системи, а отже, сприяють формуванню емоцій, спогадів та поведінки. Мета дослідження. Дослідити функції вомероназального органа (ВНО) у людини та окреслити перспективи подальших досліджень на цю тему. Матеріал і методи. У роботі проведено науковий аналіз даних оригінальних дослідницьких публікацій у [PubMed] [Google Scholar] щодо морфології та фізіології вомероназальної системи за останні двадцять п’ять років.

З літературних даних випливає, що не існує єдиної думки щодо анатомічної будови, процесів становлення, розвитку, функціонування, статево-вікових змін ВНО людини, який структурно є сліпим каналом у слизовій оболонці перегородки носа. Не встановлені його морфологічні параметри та вікові зміни функціонування у постнатальному періоді. Не доведена його роль у сприйманні ароматичних сполук та анатомічний зв’язок з ЦНС. Людський ВНО, ймовірно, не є критично важливим життєзабезпечувальним органом людського буття, а представляє собою функціональний еволюційний залишок (структурний атавізм).

ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ НАВЧАЛЬНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ «СУЧАСНІ АСПЕКТИ КЛІНІЧНОЇ АНАТОМІЇ ПЕРЕДНЬО-БОКОВОЇ СТІНКИ ЖИВОТА» ПРИ ВИКЛАДАННІ ВИБІРКОВОГО КОМПОНЕНТУ «СУЧАСНІ АСПЕКТИ КЛІНІЧНОЇ АНАТОМІЇ» ДЛЯ АСПІРАНТІВ (ПОШУКАЧІВ) ДРУГОГО РОКУ НАВЧАННЯ

В. Кавин — 2025-06-19

Резюме. У статті проведено аналіз використання та поєднання різних навчальних форм проведення практичного заняття при викладанні вибіркового компонента «Сучасні аспекти клінічної анатомії» для аспірантів (пошукачів) другого року навчання спеціалізації «Хірургія» на прикладі практичного заняття «Сучасні аспекти клінічної анатомії передньо-бокової стінки живота». Попри виклики, з якими стикнулася Україна за останні роки, освітній процес у закладах вищої медичної освіти продовжується як на етапі додипломної, так і на етапі післядипломної освіти. Запровадження вибіркових компонентів в освітній процес післядипломної освіти в закладах вищої медичної освіти передбачає формування в аспірантів необхідних загальних та фахових компетентностей, які є основою у становленні майбутнього висококваліфікованого спеціаліста та науковця. Досягти цього можна не тільки за наявністю необхідного сучасного навчально-методичного забезпечення, що є необхідним для успішного викладання даного вибіркового компонента, але і його поєднанням з іншими навчальними формами проведення практичного заняття. Нами, на практичних заняттях з аспірантами (пошукачами), крім муляжів та таблиць, було використано трупний матеріал, що розвиває просторове уявлення про орган чи систему органів; електронний анатомічний стіл, який дає можливість використовувати тривимірне зображення анатомічних атласів, в 3-D режимі, в реконструйованій площині і площині поперечного перерізу. Крім того, на практичне заняття були запрошені добровольці, які готові демонструвати топографо-анатомічні ділянки свого тіла. Поєднання різних навчальних форм при викладанні вибіркового компонента забезпечує необхідний розвиток в аспірантів (пошукачів) загальних та фахових компетентностей, що є основою набуття ними відповідної спеціалізації та фаху.

ВІТАЛІЙ ЗІНОВІЙОВИЧ СІКОРА – ПРОФЕСОР ІЗ КОГОРТИ КОВЕШНІКОВЦІВ

В. Пикалюк — 2025-06-19

ТОРАКАЛЬНА ЕКТОПІЯ ЛІВОЇ НИРКИ ПРИ ГРИЖІ БОГДАЛЕКА

К. Владиченко — 2025-06-19

Резюме. У статті описано випадок торакального розташування лівої нирки при грижі Богдалека (Bochdalek hernia), яка виникає внаслідок дефекту розвитку задньобокової діафрагми та призводить до потрапляння вмісту черевної порожнини в грудну клітку. Пацієнтам, у яких є симптоматика, цю патологію діагностують у молодому віці. На сучасному етапі розвитку діагностичних технологій грижі Богдалека виявляються ще під час пренатальних скринінгів. Однак симптоматичні випадки у дорослих трапляються рідко і часто діагностуються випадково під час ультразвукових або променевих методів досліджень. Торакальна ектопія нирки становить 5 % усіх ниркових ектопій, а її зв’язок із вродженою діафрагмальною грижею, як повідомляється, має частоту лише 0,25 %. Цей стан частіше виявляють у чоловіків і у 80-90 % випадків зліва.

Ультразвукове дослідження та комп’ютерна томографія мають високу специфічність та вірогідність у діагностиці грижі Богдалека. Приблизно від 30 % до 50 % дорослих пацієнтів є безсимптомними і не потребують хірургічного втручання. Важливим є обговорення можливостей хірургічного лікування грижі Богдалека, ризиків та віддалених результатів, щоб пацієнти могли приймати обґрунтовані рішення щодо лікування. Менеджмент такої патології, як грижа Богдалека з торакальною ектопією нирки, потребує включення в команду лікаря-уролога.

ВИКОРИСТАННЯ ВЛАСНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ ВУЛЬНЕРОМЕТРІЇ ТА ТЕРМОГРАФІЇ У ЛІКУВАННІ ОПІКОВИХ РАН: ОПИС ВЛАСНОГО КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

Т. Фармага — 2025-06-19

Резюме. Опікові травми залишаються однією з найсерйозніших проблем клінічної медицини через високий рівень ускладнень, складність лікування та потребу в точній оцінці глибини ураження. Особливої актуальності ця проблема набула в Україні в умовах військової агресії, коли опіки стали частою складовою бойової травми як у військових, так й в цивільного населення. Існуючі методи клінічної оцінки глибини опіків залишаються значною мірою суб’єктивними та обмеженими в точності. Це зумовлює потребу у впровадженні об’єктивних технологічних рішень, які забезпечують більш точну діагностику і покращують результати лікування.

Мета дослідження. Удосконалити метод тангенційного висічення опікових ран шляхом впровадження додаткових перед- чи інтраопераційних обстежень – безконтактної вульнерометрії за допомогою комп’ютерній програмі «Аналізатор рани» та оцінки глибини рани за допомогою безконтактної термографії.

Матеріал і методи. У роботі представлено клінічний випадок лікування 20-річного військовослужбовця з термічними опіками обличчя та кінцівок (20 % поверхні тіла, з них 11,2 % – поверхневі, 8,6 % – глибокі). Для передопераційної оцінки глибини ураження застосовано портативний термограф FLIR One. Для планування площі трансплантації використано авторське програмне забезпечення «Аналізатор рани», що забезпечило точну цифрову вульнерометрію та формування параметрів шкірного клаптя. Оперативне лікування включало тангенціальне висічення некротизованих тканин з подальшою аутодерматопластикою.

Результати. Запропонований метод дозволив досягти високої точності у визначенні глибини опікових уражень та мінімізувати травматизацію здорових тканин. Термографічна діагностика допомогла уникнути надмірного або недостатнього висічення, що є критичним для естетичних та функціональних ділянок. Програма «Аналізатор рани» забезпечила оптимальне планування обсягу трансплантації. Загоєння трансплантата розпочалося на 6-й день, повна реепітелізація – на 16-й день після операції. Пацієнт перебував у стаціонарі 21 день, без ускладнень.

Висновки. Комбіноване застосування термографії та цифрової вульнерометрії дозволяє значно підвищити об’єктивність діагностики, покращити результати хірургічного лікування та скоротити час загоєння при лікуванні опікових ран. Доступність обладнання та програмного забезпечення робить цю методику придатною для впровадження в умовах обмежених ресурсів, зокрема в українських медичних закладах під час війни.

СКЛАДНИЙ У ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТА ДИФЕРЕНЦІЙНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ВИПАДОК МНОЖИННИХ ПОРОЖНИСТИХ УТВОРІВ ПЕЧІНКИ ТА ПРИЛЕГЛОЇ ДІЛЯНКИ (ВЛАСНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ВПЛИВУ НА ОБРАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ)

Я. Биц — 2025-06-19

Резюме. Власні спостереження клінічного випадку демонструють неоднозначність та складність диференційної діагностики за наявністю множинних малосимптомних утворів печінки та прилеглих ділянок на тлі значної коморбідності. Кісти печінки – це тонкостінні мішкоподібні утвори заповнені рідиною. Вони зазвичай є рутинною знахідкою під час ультразвукового обстеження. Ультразвукове дослідження є найбільш корисним неінвазивним інструментом для діагностики простих печінкових кіст і з високою вірогідністю дозволяє диференціювати прості печінкові кісти від абсцесів, гемангіом і злоякісних новоутворень. Існують ознаки, які вирізняють прості кісти печінки від тих, що несуть високий ризик. До ознак останніх відносять: наявність перегородок, фенестрації, кальцифікації, нерівномірне потовщення стінок або наявність вузликів, гетерогенність та наявність дочірніх кіст, при виявленні котрих варто провести додаткові обстеження у вигляді магнітно-резонансної томографії чи комп’ютерної томографії для вибору подальшої тактики лікування.