Клінічна анатомія та оперативна хірургія

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ КЛІНІЧНОЇ АНАТОМІЇ ТА ОПЕРАТИВНОЇ ХІРУРГІЇ ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. І. ПИРОГОВА

2025-12-04T09:57:11+02:00

У статті наведені результати аналізу розвитку наукової школи кафедри клінічної анатомії та оперативної хірургії Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Стаття несе інформацію про завідувачів кафедри, види діяльності та структуру освітнього процесу. Проаналізовані основні досягнення викладання двоєдиної навчальної дисципліни, яка відіграє важливу роль в освоєнні студентами практичних навиків, необхідних для майбутнього лікаря. Наведені дані щодо навчальної, наукової, методичної, виховної роботи колективу кафедри.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ АКУШЕРСТВА В МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

2025-12-04T09:30:34+02:00

Акушерство – це одна з найдавніших і водночас найтонших дисциплін у медицині. Вона поєднує глибину біологічних знань, точність клінічного мислення і водночас надзвичайну людяність, адже лікар-акушер стикається з моментом появи нового життя. Саме тому викладання акушерства у медичному університеті завжди було і залишається особливою сферою педагогічної майстерності. Сьогодні викладання акушерства дедалі більше орієнтується на компетентнісний підхід. Не менш важливою тенденцією є цифровізація освітнього процесу. Сучасне викладання акушерства потребує також уваги до психологічного аспекту підготовки майбутнього лікаря. У багатьох університетах успішно впроваджуються тренінги з медичної етики та комунікації, рольові ігри, під час яких студенти розігрують типові ситуації: повідомлення поганих новин, ведення діалогу з родичами, взаємодію з пацієнткою у стресовому стані.

ЗНАЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ КЛІНІЧНОЇ АНАТОМІЇ ТА ОПЕРАТИВНОЇ ХІРУРГІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2025-12-04T09:46:23+02:00

У статті проведено аналіз особливостей викладання клінічної анатомії та оперативної хірургії в контексті сучасних викликів. Нині освітній процес має не тільки забезпечувати належний рівень теоретичних знань, формувати практичні навички та клінічне мислення у здобувачів медичної освіти, але й уміння працювати в умовах невизначеності та війни. На шляху удосконалення вищої медичної освіти України дисципліна «Клінічна анатомія та оперативна хірургія» зіткнулася з низкою проблем. З урахуванням викликів часу освоєння дисципліни необхідно здійснювати на засадах змішаного навчання, таких як, традиційне навчання (заняття в аудиторії), самостійне навчання (робота здобувачів вищої освіти з навчальною літературою), виконання практичних завдань, робота з інтернет-ресурсами та взаємодія здобувачів освіти та викладачів у режимі онлайн під час лекцій та в інший позааудиторний час. Зміна освітніх програм із запровадженням обов’язкового освітнього компонента «Клінічна анатомія та оперативна хірургія» та збільшення кількості аудиторних занять сприятиме кращому розумінню морфології людини і створить міцну базу практично-орієнтованих знань для практичної роботи в хірургії, чи інших медичних спеціальностях.

ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ КОМП’ЮТЕРНОЇ МОДЕЛІ МЕТАЛЕВИХ ТА ПОЛІМЕРНИХ ГВИНТІВ ФІКСОВАНИХ В КОРТИКАЛЬНОМУ ШАРІ ДІАФІЗА ДОВГИХ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК ДО СТУПЕНЯ ДИСКРЕТИЗАЦІЇ ТА ТИПУ СКІНЧЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

2025-12-03T11:31:49+02:00

Комп’ютерне моделювання вважається сучасним методом дослідження біомеханічних взаємодій в ділянці остеосинтезу переломів. Одними з основних елементів внутрішньої фіксації є гвинти, зокрема, діаметром 3,5 мм, виготовлені з нержавіючої сталі, титанових сплавів, а також перспективним є застосування таких полімерних матеріалів, як поліамід-12 (П-12) та полілактид. Метою нашого дослідження було визначити та порівняти біомеханічні взаємодії, що виникають при осьовому навантаженні між металевими і полімерними гвинтами та кістковою тканиною шляхом комп’ютерного моделювання з урахуванням типу та розмірів скінчених елементів та впливу контактних пар поверхонь на виникнення стресових навантажень в різних ділянках моделі. Дослідження проводилося в програмному комплексі Autodesk Fusion в діапазоні сил від 100Н до 300Н, що прикладалися до торцевої частини гвинта фіксованого монокортикально вздовж його осі. Визначався еквівалентний стрес за фон Мізесом в різних ділянках комп’ютерної моделі гвинтів стандарту АО діаметром 3,5 мм з нержавіючої сталі 316L та П-12. При застосуванні 10-вузлових пірамідальних елементів з розміром скінченого елемента в діапазоні від 1% до 5% від розмірів моделі та використанні з’єднаного симетричного контакту значуща міжгрупова варіабельність результатів відсутня, як для гвинтів з нержавіючої сталі (F=0,256; р=0,905; n=60), так і для гвинтів з П-12 (F=0,157; p=0,959; n=60). Дана модель з зазначеним рівнем дискретизації дозволяє отримати статистично значимі дані еквівалентного стресу за фон Мізесом в групах порівнянь при силі навантаження гвинта з нержавіючої сталі в 100Н – 6,78 ± 4,80 МПа, 200Н – 13,64 ± 9,63 МПа та 300Н – 20,30 ± 14,45 МПа (F=8,027; р=0,001; n=60). Зазначений тип та розмір скінчених елементів та моделювання контакту вважаються нами достатніми при проведені подальших досліджень, а рівень мікрорухомості в зазначеному діапазоні навантаження становив до 0,04 мм для металевого гвинта та до 0,08 мм для полімерного гвинта, що не свідчить про можливість міграції фіксатора.

ПРЕДИКТОРИ ГОСПІТАЛЬНОЇ ЛЕТАЛЬНОСТІ ПРИ ГОСТРОМУ ПАНКРЕАТИТІ: РЕТРОСПЕКТИВНО-ПРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ 527 ВИПАДКІВ

2025-12-04T17:00:12+02:00

Визначення факторів ризику смерті при гострому панкреатиті (ГП) є ключовим для своєчасного виявлення пацієнтів з груп ризику та раннього початку відповідних діагностично-лікувальних стратегій. Мета дослідження: встановити незалежні предиктори госпітальної летальності у пацієнтів з ГП та оцінити їхню ефективність у прогнозуванні ризику летальних наслідків.

Матеріал і методи. В основі роботи лежить ретроспективно-проспективне дослідження 527 пацієнтів з ГП, які перебували на стаціонарному лікуванні впродовж 2017-2022 рр. Діагноз ГП формулювали на основі критеріїв класифікації Атланта (2012). Середній вік пацієнтів становив 49,8±15,5 року, в загальній вибірці переважали чоловіки – 61,5%. Етіологічна структура включала аліментарний (48,2%), біліарний (23,9%), алкогольний (18,0%) та післяопераційний (9,9%) варіанти. Визначення предикторів ГП здійснювали на основі 98 клінічних, інструментальних і лабораторних показників методом багатофакторної логістичної регресії з оцінкою odds ratio (OR), χ² Вальда та рівня значущості (p).

Результати. Госпітальна летальність при ГП асоціювалась з низкою клініко-лабораторних показників. За результатами багатофакторної логістичної регресії виявлено три незалежні предиктори летальності: алкогольний генез ГП (χ²=7,04; p=0,007; OR=6,61), сумарна кількість діагностованих ускладнень (χ²=6,62; p=0,01; OR=2,02) та тяжкість порушення діурезу у першу добу госпіталізації (χ²=5,46; p=0,01; OR=9,49). Інші змінні мали прогностичну цінність лише при комплексному використанні. Аналіз чутливості і специфічності прогностичної моделі показав низьку чутливість (30,5-39,0%) та високу специфічність (69,4-95,8%).

Висновки. Незалежними предикторами госпітальної летальності при ГП є алкогольний генез захворювання, тяжкі порушення діурезу у першу добу госпіталізації та сумарна кількість діагностованих ускладнень.

ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТКАНИНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ З ІЗОЛЬОВАНИМ ПЕРЕБІГОМ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ, ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ТА ЗА УМОВ ЇХ КОМОРБІДНОСТІ

2025-12-03T16:17:58+02:00

Останніми роками реєструється висока частота коморбідного перебігу хронічного панкреатиту (ХП) та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), наявні доведені спільні механізми прогресування цих захворювань та їх взаємообтяження. Найбільш поширені механізми ураження легень та кишечника при панкреатиті: запальна реакція, оксидативний стрес та порушення секреції ендокринних гормонів. Хронічне локальне та системне запалення низької інтенсивності, активація оксидативного та нітрозитивного стресу, гіпоксія, які сприяють індукції фіброзувальних реакцій в тканині підшлункової залози (ПЗ) і легень складають патоморфологічну основу розвитку екзокринної недостатності ПЗ та легеневої недостатності, що прогресують.

Мета дослідження: визначення патоморфологічної основи та закономірності прогресування екзокринної недостатності ПЗ за порівнянням морфологічної структури ПЗ у хворих із ізольованим перебігом ХОЗЛ та ХП, а також за умов їх коморбідного перебігу.

Матеріал і методи. Проведено проспективне патоморфологічне дослідження 53 випадків смерті хворих, що померли від різних причин, у яких в заключному клінічному та патологоанатомічному діагнозі був зазначений хронічний панкреатит (основна група), а також 21 випадок смерті хворих із діагнозом ХОЗЛ без ураження ПЗ та шлунково-кишкового тракту (К, контрольна група). Основна група була розподілена на дві підгрупи. Першу підгрупу основної групи склали 25 випадків смерті хворих, у яких був встановлений діагноз ХП без супровідного ураження бронхо-легеневого апарату (О1). До другої підгрупи увійшов 28 випадків хворих на ХП та ХОЗЛ (О2).

Результати дослідження. I ст. фіброзу ПЗ була виявлена у 40,0% випадків О1 групи та 3,6% – О2 групи. У тканині ПЗ переважав перилобулярний фіброз, структура ацинарного епітелію була або не змінена, або було зареєстровано слабку атрофію екзокринної паренхіми зі збереженням інсул. II стадію фіброзу ми виявили у 28,0% випадках О1 підгрупи та 32,1% випадках О2 підгрупи основної групи. Часточкова структура ПЗ була збережена, виявлено помірний фіброз паренхіми. У 21,4% випадках О2 групи ХП мав характер сегментарного фіброзуючого. У 7,1% випадках О2 групи виявлений гострий вогнищевий некроз паренхіми, який супроводжувався набуханням і лізисом ацинарних клітин, накопиченням в ділянці некрозу невеликої кількості макрофагів та набряком строми. IІІ стадія фіброзу ПЗ була виявлена у 24,0% випадках О1 та 42,9% – О2 підгруп основної групи. IV стадія фіброзу встановлена у 4,0% випадках О1 підгрупи і 17,9% випадках О2 підгрупи. Пошкодження ацинарних клітин були виявлені у всіх випадках (100,0%) основної групи та залежали від стадії фіброзу. Водночас, при розгляді випадків смерті хворих на ХОЗЛ, яке перебігало без коморбідного ХП, тканина ПЗ теж була частково змінена. Так, у 19,0% випадків встановлено І стадію фіброзу ПЗ, а в 4,8% випадків – ІІ стадію фіброзу ПЗ. Даний факт вказує на ймовірний вплив ХОЗЛ на індукцію гіпоксичних, запальних та фіброзувальних змін у тканині ПЗ за відсутності ХП. Висновки. У хворих на ХП, що перебігав на тлі ХОЗЛ, при автопсії та мікроморфометричному дослідженні тканини ПЗ встановлено максимальний ступінь запальної інфільтрації паренхіми; підвищення частоти випадків фіброзу ПЗ; збільшення питомої площі сполучної тканини та проток, із зменшенням питомої площі екзо- та ендокринної тканини; зниження ядерно-цитоплазматичного співвідношення екзокриноцитів, що свідчить про їх низьку функціональну активність. Перебіг ХП у хворих на ХОЗЛ ха- рактеризується посиленням процесів вільнорадикального окиснення білків у тканині ПЗ, вірогідним зростанням інтенсивності обмеженого протеолізу, окиснення аміногруп білків у екзокриноцитах ПЗ, що є патогенетичним підґрунтям її пошкодження і розвитку зовнішньосекреторної недостатності.

ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ ЗА РЕКОНСТРУКЦІЇ СПИНКИ НОСА

2025-12-03T16:39:46+02:00

Мета роботи – підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів з деформаціями спинки носа шляхом аналізу ефективності сучасних хірургічних методів корекції, а також оцінювання клінічних і естетичних результатів комбінованого лікування з використанням хірургічних та ад’ювантних методик.

Матеріал і методи. Описано досвід корекції деформовації спинки носа, виконаної на базі Valikhnovski Surgery Institute (Київ, Україна), та аналіз досягнень галузі реконструктивної хірургії у відповідному напрямку. Проаналізовано інноваційні та перспективні хірургічні підходи.

Результати. У післяопераційному періоді спостерігали стабільне відновлення анатомічного контуру, покращення носового дихання та високу естетичну задоволеність. Частота приживлення трансплантата склала 92%, загальна кількість ранніх і пізніх ускладнень – 3,5%. КТ-планування дало змогу точніше прогнозувати обсяг аугментації та знизити частоту корекційних процедур.

Висновки. Комбінована техніка реконструкції спинки носа, що поєднує подрібнений аутологічний реберний хрящ і фасцію lata, демонструє високу біосумісність, структурну стабільність та передбачувані функціонально-естетичні результати за мінімальної захворюваності донорської ділянки. Рутинне використання КТ із 3D-плануванням істотно підвищує точність передопераційної стратегії та зменшує потребу в ревізіях. Подальші рандомізовані дослідження з уніфікованими критеріями оцінки необхідні для формування доказових клінічних настанов.

ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОК ГОМІЛКИ У ПОСТРАЖДАЛИХ З ПОЛІТРАВМОЮ

2025-12-03T16:57:17+02:00

Одним з частих пошкоджень опорно-рухового апарату є переломи кісток гомілки, які складають більше третини від усіх переломів довгих кісток та супроводжуються тривалою непрацездатністю, третя частина із них стає інвалідами. У їх лікуванні широко використовуються консервативні методи лікування (кісткове витягання або гіпсова іммобілізація) та оперативні методи з використанням апаратів різноманітних конструкцій для внутрішньо-кісткового, накісткового та позавогнищевого остеосинтезу. На сьогоднішній день є різні підходи щодо переваг консервативних методів лікування над оперативними при переломах гомілки.

Мета дослідження: оприлюднення аналізу результатів лікування переломів кісток гомілки у постраждалих із поєднаною і множинною травмою.

Матеріал і методи. Проаналізовано 78 історій хвороб хворих з переломами кісток гомілки, що знаходились на лікуванні у травматологічному відділенні ЧЛШМД упродовж 2020-2024 рр.

З метою вивчення ефективності лікування хворих з переломами гомілки, наявності травматичного шоку, пошкоджень внутрішніх органів, черепно-мозкової травми і типу перелому, всі хворі розподілені на три основні клінічні групи.

Результати дослідження. Узагальнюючи аналіз даних можна стверджувати, що факторами ризику розвитку септичних ускладнень при переломах гомілки у постраждалих з політравмою є тяжка механічна травма, складні діафізарні переломи, час з моменту отримання травми, множинні скелетні та наявність тяжких поєднаних ушкоджень.

Оцінюючи цю проблему в цілому, можна констатувати, що у хворих з політравмою стабілізація переломів кісток гомілки повинна бути виконана в найближчі терміни з моменту отримання травми. Питання про найбільш раціональні методи стабілізації досить дискутабельні і не може бути вирішені однозначно – прийнятні всі існуючі методи фіксації.

Висновки. 1. При нестабільному стані постраждалих оптимальним методом оперативного лікування переломів кісток гомілки є позавогнещевий остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації. 2. Впровадження такої тактики дозволяє знизити кількість ускладнень зі сторони внутрішніх органів та центральної нервової системи, частоти ускладнень зі сторони скелетної травми.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ПЕРЕБУДОВИ ЦЕНТРІВ ЗОРОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТУ

2025-12-03T17:18:03+02:00

Пошкодження центральної нервової системи в учасників бойових дій на Сході України посідають друге місце після кульових та осколкових поранень тулуба і кінцівок. Дослідження нашої праці було спрямоване на встановлення закономірностей макроскопічної та мікроскопічної перебудови структурних компонентів центрів зорового аналізатору в умовах експерименту. Спочатку ми дослідили взаємозв’язки між величиною ока, як периферійної частини аналізатора к вазі головного мозку щура. Потім – будову кіркового центра зорового аналізатора – ділянки поля Бродмана потиличної частки головного мозку щура в контрольної та експериментальних групах. Унаслідок дослідження визначили, що вага очного яблука щура важить у середньому 115 мг, а відношення ваги очного яблука к вазі мозку становить 16,1. Після впливу ударної хвилі ці показники майже не змінюються у щурів експериментальних груп. Для того, щоб проаналізувати, які зміни відбуваються у структурах зорового аналізатора після впливу ударної хвилі ми розглянули будову окремих структур у щурів експериментальних груп. Аналізуючи перебудову зорової сенсорної системи можливо зробити висновок, що на макрорівні у відділах головного мозку, а саме в ділянках зорової системи, після впливу ударної хвилі не відбувається змін, які вирізняються великою строкатістю. Реакція на травму голови легкої тяжкості характеризує типові послідовні зміни для усіх ділянок головного мозку, у тому числі і зорових, тобто прояви гіперемії, які пов’язані більш з розширенням венозних судин, як компенсаторна реакція на ударну хвилю. Але досліджування на мікроскопічному рівні в експериментальних групах показало, що в зорової корі потиличної часткм в ділянці сімнадцять по Бродману відбуваються зміни у четвертому шарі шестишарової будови кори, відповідно хаотичному розташуванню зернистих клітин, які не характерні для цього шару в контрольної групі щурів. Спроби пов’язати характер змін на дні ока з локалізацією нейротравми не можуть вважатися переконливими, коли мова йде про травму легкого ступеня тяжкості, тому суворої залежності між ними встановити не вдалося. Однак було з’ясовано, що після впливу ударної хвилі з локалізацією на очне яблуку відіграє роль глибина і широкість поразки, у зв’язку з чим, зміни, хоча і незначні і нетипові, але мають прояви у зорової ділянки потиличної частки на макроскопічному та мікроскопічному рівнях. Вищенаведені дані свідчать про надзвичайну складову проблеми травматичних та посттравматичних уражень структур центрів зорової сенсорної системи.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ РАКУ ГОРТАНОГЛОТКИ

2025-12-03T17:32:45+02:00

За даними Національного канцерреєстру України, у 2021 році захворюваність на рак гортані становив близько 4,4 випадків на 100000 населення. Серед них вперше виявлених випадків – 1540. У наступному 2022 році ця кількість дещо знизилась – 1422 випадки, проте ця динаміка не є системною. Хоча й рівень захворюваності з 2010 по 2019 дещо знижувався ця тенденція не може заспокоювати, адже вона не є результатом профілактики чи впровадження сучасних технологій у процес лікування раку гортані. Зауважимо, що кількість хворих чоловіків значно вища (94-96%) ніж жінок (4-6%).

Мета роботи: провести ретроспективний аналіз у пацієнтів хворих на рак гортаноглотки за два роки з використанням хіміо- та променевої терапії. Поділитись практичним досвідом.

Матеріал і методи. Проведений ретроспективний аналіз отриманих результатів лікування 52 пацієнтів зі злоякісними захворюваннями гортаноглотки, які перебували на стаціонарному лікуванні у структурному підрозділі «Оперативної онкології та інноваційних методів лікування» Буковинського клінічного онкологічного центру впродовж 2023-2024 років.

Результати дослідження. Аналіз отриманих результатів лікування вказує, що самостійне променеве лікування є не настільки ефективним, як його поєднання з хіміотерапією. Після проведеного хіміопроменевого лікування загальна п’ятирічна виживаність спостерігалася у 51,6% пацієнтів без метастатичного ураження реґіонарних лімфатичних вузлів шиї. У 33,2% з метастатичним ураженням лімфатичних вузлів шиї. Загальна виживаність до року з метастатичним ураженням реґіонарних лімфатичних вузлів шиї складала 16,2%. Повний регрес пухлини серед пацієнтів нами не прослідковувався у жодному з випадків спостережень. Регрес пухлини до 50% був відмічений у 62,4% випадках, більше 50% – 37,6%. Висновки. Проведений аналіз захворюваності, наявних методів лікування вказує на прагнення науковців, онкологів до удосконалення існуючих та розробки нових методів лікування пухлин вказаної локалізації, оскільки з кожним роком захворюваність прогресує, а виживаність пацієнтів знижується. Отже, вищенаведені отримані результати вказують на високу ефективність та доцільність використаної схеми хіміотерапії при раку гортаноглотки.

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРЕНАТАЛЬНИЙ МОРФОГЕНЕЗ СКЕЛЕТА КИСТІ

2025-12-04T10:19:52+02:00

У статті проведено аналіз даних наукової літератури, присвячених дослідженню пренатального морфогенезу кисті, що має важливе значення для розуміння закономірностей нормального ембріонального та фетального розвитку опорно-рухового апарату людини. Пренатальний морфогенез скелета кисті базується на динамічних і точно скоординованих процесах взаємодії генетичних програм, молекулярних сигналів, клітинної міграції, проліферації, диференціації та навіть механічних сил. Оскільки кисть є високоспеціалізованим анатомічним органом, її основною функцією є забезпечення виконання досить складних рухів, відповідно порушення процесів формування кисті під час внутрішньоутробного періоду розвитку може призвести до вроджених аномалій чи функціональних обмежень. У статті наведено також дані літератури щодо термінів закладки, диференціації та осифікації кісток кисті. Така інформація надає можливість використовувати сучасні методи пренатальної візуалізації для своєчасного діагностування вад розвитку плоду та проведення медико-генетичного консультування. Отже, поглиблене вивчення пренатального морфогенезу кисті, уточнення даних щодо нормальних морфометричних параметрів кісткових елементів у різних термінах гестації має значення для ранньої діагностики та корекції аномалій кінцівок.

Мета дослідження: аналіз та узагальнення джерел літератури щодо особливостей пренатального морфогенезу скелету кисті.

Матеріал і методи: для проведення огляду літератури було здійснено аналіз наукових джерел, які висвітлюють сучасні погляди на пренатальний морфогенез скелету кисті. Основним методом дослідження був систематичний аналіз літератури.

Висновки. Проведений аналіз літератури дозволив встановити хронологію розвитку та фазовість процесу формування кисті людини в період ембріогенезу, встановити та описати часові рамки появи центрів осифікації в кістках кисті, описані процеси є важливими для практичних вимірювань у перинатальній діагностиці та ранньої діагностики можливих аномалій розвитку. Дослідження пренатального морфогенезу скелету кисті є важливою складовою оцінки морфометричних параметрів кісток кисті з огляду на можливість ранньої діагностики вад розвитку, розробку стандартів розвитку кісток для різних термінів гестації, можливості клінічних практик в реконструктивній хірургії та перинатології.

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СТІНКИ ШЛУНКА ПІД ВПЛИВОМ ФАКТОРІВ ЕНДО- ТА ЕКЗОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ

2025-12-04T10:56:16+02:00

Морфологічні зміни стінки шлунка під впливом різноманітних патологічних чинників становлять одну з найактуальніших проблем сучасної гастроентерології та морфології. Шлунок, як один із центральних органів травної системи, характеризується високою пластичністю та властивостями до пристосувальних змін як відповідь на дію різноманітних ендогенних та екзогенних чинників. Розуміння процесів структурного ремоделювання слизової оболонки шлунка має важливе значення для роботи над розробками ефективних терапевтичних засобів при захворюваннях травної системи. Не дивлячись на значний прогрес у дослідженні особливостей ремоделювання стінки шлунка, багато факторів цього процесу залишаються недостатньо вивченими. Зокрема, більш детального дослідження потребують взаємозв’язки між різними типами патогенного впливу та характерними морфологічними змінами. Метою дослідження є систематизація та аналіз сучасних наукових даних щодо морфофункціональних змін стінки шлунка під впливом екзогенних та ендогенних факторів: променевого ураження, компресивного навантаження, електронної іонізації, баріатричних операцій, важких металів, токсичного впливу кадмію та міді, тетрабромбісфенолу А, індометацину, ацетилсаліцилової кислоти, ібупрофену, харчових добавок, а також зневоднення, цукрового діабету, запального процесу, хронічного алкогольного гепатиту, супутньої тиреоїдної патології, системної склеродермії та ракових захворювань. Результати аналізу сприятимуть розробці науково-обґрунтованих підходів до профілактики та лікування гастроентерологічних захворювань.

ЗРІЛІ КІСТОЗНІ ТЕРАТОМИ ЯЄЧНИКІВ: КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ХІРУРГІЧНЕ ВЕДЕННЯ

2025-12-04T11:29:54+02:00

Стаття присвячена дермоїдним тератомам або зрілим кістозним тератомам (MCTs), які є найпоширенішими доброякісними пухлинами яєчників у жінок репродуктивного віку. Ці новоутворення, що походять з гермінативних клітин, містять добре диференційовані тканини всіх трьох зародкових шарів, такі як волосся, шкіра, жир і зуби. MCTs становлять 20 % всіх пухлин яєчників у дорослих і до 50 % у дітей, причому злоякісна трансформація спостерігається лише близько 1 % випадків.

Хоча точну причину виникнення дермоїдних тератів не встановлено, їх розвиток пов’язують з аномальною диференціацією тотипотентних гермінативних клітин та можливими генетичними факторами. Пухлини зазвичай ростуть повільно (близько 1.8 мм на рік), але в 1-3 % випадків може статися злоякісне переродження, найчастіше в плоскоклітинну карциному. У більшості випадків MCTs є безсимптомними і виявляються випадково під час ультразвукового дослідження, хоча можуть викликати біль у животі або порушення менструального циклу.

Діагностика ґрунтується на трансвагінальному ультразвуковому дослідженні, що виявляє характерні ехогенні включення, такі як «пляма», «тінь», «рокітанський вузол» або «плаваючі кульки». Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) використовуються для уточнення діагнозу, особливо при підозрі на малігнізацію. Онкомаркер СА-125 може застосовуватися для виявлення раку яєчників, але не є високоспецифічним для диференціації тератом.

Лікування переважно хірургічне. Для жінок репродуктивного віку, які планують вагітність, рекомендовано спостереження за розміром кісти до 6,0 см та швидкості зростання не більше 2,0 см на рік. Хірургічне втручання показане при симптоматичних пухлинах або великих розмірах. Лапароскопічна цистектомія є золотим стандартом лікування, що дозволяє зберегти паренхіму яєчника та мінімізувати спайковий процес. При підозрі на злоякісність обов’язковим є інтраопераційний гістологічний аналіз. У разі злоякісного переродження терапія включає радикальну резекцію і, за показаннями, ад’ювантну хіміотерапію. Використання ендоскопічного мішка (Endobag) значно знижує ризик інтраопераційного виливу вмісту кісти. Пацієнтки після цистектомії потребують спостереження через ризик рецидивів та розвиток інших герміногенних пухлин.

СУЧАСНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОРФОГЕНЕЗ КІСТОК СКЛЕПІННЯ ЧЕРЕПА

2025-12-04T11:42:02+02:00

Стрімке збільшення поширеності деформацій черепа серед новонароджених і дітей раннього віку, а також недостатня кількість даних щодо морфологічних перетворень кісток склепіння черепа у пренатальному періоді, підкреслюють актуальність детального вивчення представленої теми. Розвиток склепіння черепа є складним послідовним процесом, що охоплює етапи мезенхімальної конденсації, диференціації остеобластів, формування первинної кісткової тканини та подальшого ремоделювання відповідно до темпів росту головного мозку. Особливу роль у цьому процесі відіграє стан лобової, скроневої, потиличної, частина клиноподібної кісток, а також тім’ячок й швів, які забезпечують пластичність черепа та адаптивне розширення нейрокраніального простору.

Комплексне вивчення морфогенезу склепіння черепа є ключем до розуміння патогенезу вроджених і набутих краніальних деформацій. Морфологічні критерії нормального розвитку можуть слугувати основою для формування стандартизованих алгоритмів раннього виявлення та профілактики патологій кісток та швів склепіння черепа.

ГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ

2025-12-04T13:18:28+02:00

Невиношування вагітності є однією з найважливіших проблем у сучасній акушерській практиці. Це стан, при якому вагітність переривається на ранніх термінах (до 20 тижнів) або на більш пізніх етапах, що призводить до втрати плоду. Проблема невиношування вагітності зачіпає величезну кількість жінок у всьому світі. Метою даного дослідження є оцінка генетичних аспектів невиношування вагітності, визначення основних генетичних факторів ризику та сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики цього стану. Невиношування може мати різні клінічні прояви – від затримки розвитку плоду до повної зупинки серцебиття або викидня на ранніх термінах вагітності. Дослідження показали, що на невиношування можуть впливати генетичні мутації, порушення у функціонуванні певних генів, що беруть участь у регуляції розвитку плоду та імплантації. Врахування генетичних аспектів у веденні вагітності допоможе значно зменшити ризики для здоров’я матері та плоду, а також забезпечити більш точні методи діагностики і лікування.