ОПТИМІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ У ПАЦІЄНТІВ З «СИНДРОМОМ ЛУСКУНЧИКА»

Автор(и)

  • I. I. Kobza
  • I. R. Nesterenko
  • V. I. Nesterenko
  • B. M. Havryliv
  • O. P. Shnaidruk

DOI:

https://doi.org/10.24061/1727-0847.18.2.2019.14

Ключові слова:

«синдром лускунчика», флебогіпертензія, реімплантація лівої ниркової вени, тестикуло-ілеакальний анастомоз

Анотація

Мета дослідження — оптимізувати хірургічну тактику лікування варикоцеле, спричиненого «синдромом лускунчика». Матеріали та методи. За період 1999-2019 рр. на базі Львівської обласної клінічної лікарні, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, медичних центрів «ММ», «Сімекс– Соно», «Триомед», «Cedrus», «КоронаМед» (м. Львів) та медичного центру «Сімедгруп» (м. Івано - Франківськ) обстежено 146 пацієнтів (129 чоловіків і 17 жінок) з підозрою на «синдром лускунчика» (болі в лівій поперековій ділянці, гематурія, лівобічне варикоцеле у чоловіків та пудендальний варикоз у жінок), що скеровані урологами та гінекологами на консультацію до судинних хірургів. Вік хворих становив від 14 до 34 років. Усім хворим проводили ультразвукову кольорову доплерографію з визначенням наявності патологічних рефлюксів  у лівій нирковій та гонадній венах з вимірюванням пікових систолічних швидкостей. Результати. У 81(55,4 %) пацієнта згідно з даними ультразвукової кольорової доплерографії підтверджено різний ступінь аорто-мезентеріальної компресії, у 15 з них – критичний стеноз лівої ниркової вени, 11 хворим з критичним стенозом проведено операцію реімплантації лівої ниркової вени. У всіх пацієнтів з критичним стенозом лівої ниркової вени відзначалась гематурія (макро– чи мікро), біль у лівій половині живота, лівобічне варикоцеле (чоловіки) та лівобічний пудендальний варикоз (жінки), у частини пацієнтів – протеїнурія, анемія, еректильна дисфункція. Операцію реімплантації лівої ниркової вени виконували ізольовано, або у поєднанні з накладанням тестикуло– ілеакальних анастомозів (проксимальних, дистальних чи двонаправлених) залежно від типу рефлюксу за Coolsaet. У 3 пацієнтів реімплантацію лівої ниркової вени доповнювали накладанням тестикуло – ілеакального анастомозу, проксимального – при реносперматичному типі варикоцеле, дистального – при ілеосперматичному типі та двонаправленого – при змішаному типі. Вибір типу тестикуло–ілеакального анастомозу здійснювали після передопераційної ультразвукової кольорової доплерографії ниркових та гонадних вен при наявності вираженого патологічного рефлюксу в системі гонадної вени (в проксимальному чи дистальному сегментах). Ранній після операційний період перебігав без ускладнень, хворі виписані на 7-9-ту добу. Усім хворим проведений УЗД - контроль місця реконструкції через 3 місяці після операції: стенозу місця реконструкції не виявлено, патологічні рефлюкси по гонадній вені відсутні. Для аналізу віддалених результатів усі хворі були запрошені на контрольний огляд, що містив опитування пацієнта, об´єктивний статус та проведення ультразвукової кольорової доплерографії місця реконструкції, лівої ниркової та гонадної вен та лівої нирки. На огляд з’явились 8 пацієнтів, з них у 7 хворих проведена реімплантація лівої ниркової вени ізольовано, в 1 -у  поєднано з накладанням проксимального тестикуло - ілеакального анастомозу (2 пацієнти оперовані з тестикуло – ілеакальними анастомозами на огляд не з´явились). Усі опитані пацієнти вказували на зникнення болю в лівій половині живота, зникнення гематурії (лише 1 пацієнт вказує на рецидив гематурії, що з´явилась через 5 років після оперативного лікування, дообстежується на предмет інших причин гематурії), протеїнурії. Об’єктивно: у всіх пацієнтів відсутній рецидив варикоцеле. Під час проведення УЗД – контролю місця реконструкції у 4 пацієнтів стенозу місця реконструкції не виявлено, у 4-х пацієнтів виявлено некритичний стеноз місця реконструкції (до 50 %), проте венозний відтік по лівій нирковій вені не порушений, відсутній перепад пікових систолічних швидкостей у сегментах лівої ниркової вени. Патологічні рефлюкси по лівій гонадній вені не визначаються. Висновки. Обов’язковим діагностичним етапом у пацієнтів з лівобічним варикоцеле має бути ультразвукова кольорова допплерографія з визначенням пікових систолічних швидкостей та діаметру лівої ниркової та гонадної вен, патологічних рефлюксів у них. Вибір методу хірургічного лікування повинен проводитись з урахуванням причини варикоцеле та доплерографічних характеристик рено - кавального сегмента. Вираженість патоморфологічних змін органів малого тазу та їх наслідки доводить необхідність ліквідації флебогіпертензії у системі лівої ниркової та гонадної вен.

Посилання

Sahalevych AI. Patohenetychne obhruntuvannia metodiv khirurhichnoho likuvannia livostoronnioho varykotsele [Pathogenetic substantiation of methods of surgical treatment of left-sided varicocele] [dissertation abstract]. Kyiv; 2002. (in Ukrainian).

Derevyanko IM, Panchenko NA. Varikotsele kak symptom pochechnoy vennoy gipertenzii [Varicocele as a symptom of renal vein hypertension]. Urologiya i nefrologiya. 1996;6:29-31. (in Russian).

Coolsaet BL. Ureteric pathology in relation to right and left gonadal veins. Urology. 1978 Jul;12(1):40-9. doi: 10.1016/0090-4295(78)90365-5

Lopatkin NA, Morozov AK, Zhitnikova LN. Stenoz pochechnoy veny [Renal vein stenosis]. Moscow; 1984; 146 p. (in Russian).

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-05-23

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження